Духовно-просвітницький центр Кафедрального собору УПЦ розпочинає цикл статей під назвою «Дитина у храмі», за допомогою яких батьки зможуть отримати відповіді на питання щодо виховання дітей у вірі Христовій.
Цю рубрику вестиме благочинний Свято-Андріє-Володимирського храму Кафедрального собору протоієрей ПАВЛО БІЛИЙ.
До уваги читачів – перший випуск, присвячений темі: «НЕМОВЛЯ У ХРАМІ».
– Отче, які перші важливі кроки у духовному житті необхідно зробити новоствореній сім’ї з появою дитини?
– Варто зазначити, що перші кроки мають бути зроблені не тоді, коли дитина з’явилася, а навіть ще тоді, коли майбутні батьки готуються до її зачаття. Адже будь-який позитив чи негатив вже буде відображатися на дитині ─ який спосіб життя ведуть мама і тато, як вони ставляться до свого внутрішнього світу? Це дуже важливо, тому що потім все це передасться дитині.
Коли дитина з’являється, важливо, щоб вона з перших же днів свого життя зростала в атмосфері спокою, любові, взаєморозуміння, адже чим менша дитинка, тим вона більш чутлива до негараздів або навпаки ─ до гарного мікроклімату, який є в сім’ї.
Якщо батьки розуміють всю відповідальність за дитину перед Богом, перед самими собою і перед цією ж дитиною, то у них автоматично зміниться ставлення і до себе, і одне до одного, і до дитини.
Перші кроки? Звісно, ми маємо приносити дитину до Причастя, адже найголовніше, що ми можемо робити в цьому житті, ─ це участь у Таїнствах, спілкування з Богом.
Святі отці, наші духівники часто радять, щоб мама, яка більшість часу проводить з дитиною, читала молитви вголос, щоб дитинка також чула ці молитви. Дитина хоч і не розуміє їх, але у підсвідомості ці слова відкладаються, і якщо вони постійно будуть на слуху, дитині й самій буде легше молитися, коли вона досягне відповідного віку.
Звичайно, молитва не буде проходити безслідно. Якщо говорити про відвідування храму з дитиною, багато батьків сьогодні практикують приносити дитину вже ближче до Причастя. Але, на мою думку, ідеально, коли дитинка знаходиться на Богослужінні від початку і до кінця, хоч і не свідомо, але вже перетворюючись на члена Церкви.
Коли ми хрестимо дитинку, вона також не розуміє всіх священнодійств, які відбуваються над нею, але ж ми в повному обсязі виконуємо все, що прописано в канонах Церкви.
Тому, якщо підбити підсумок до цього питання, в першу чергу, вдома має бути атмосфера любові, взаєморозуміння, взаємоповаги, батьки мають вести духовне життя, тому що це відчуває дитина. І, звичайно, молитися, разом відвідувати Богослужіння і брати участь у Таїнствах.
– Розкажіть про перше Причастя малюка. Як часто слід причащати немовлят? Чи повинні батьки причащатися з дитиною разом?
– Перше Причастя малюка зазвичай відбувається, коли в сороковий день мама з немовлям приходить, щоб над нею прочитали молитву входу в храм. Дитинку воцерковлюють, і в той же день на Літургії і причащають.
До Причастя немовляти мають готуватися і батьки, оскільки дитині ще не потрібно ніякої підготовки. До того ж, у немовляти є режим годування, і дитина не дотримується навіть літургічного посту.
Святі отці взагалі говорять, що кожна людина має причащатися якомога частіше, це навіть не обговорюється. Головне ─ якість, а не кількість. Але ми маємо працювати над тим, щоб наша кількість зростала якісно, і якомога достойніше підходити до Чаші.
А дітки ─ взагалі ще янголи, вони не мають в собі гріха, тому їх треба причащати хоч і кожного дня, якщо є така нагода і можливість. Але щонеділі ─ це обов’язок всіх батьків ─ самим бути на Богослужінні і, звичайно, підносити до Євхаристичної чаші й малюка.
Якщо говорити про перших християн, вони обов’язково причащалися щотижня. Зараз, якщо ми причащаємося хоча б раз у місяць, ─ це вже добре.
Ми говоримо про немовля, яке потрібно причащати щонеділі, і, якщо мама буде готуватися до Причастя кожного тижня, це буде тільки плюсом. Але ще раз хочу підкреслити, що це повинно бути не кількісно, а якісно.
Необов’язково причащатися разом з дитиною. Але на майбутнє, коли діти вже матимуть усвідомлення Таїнства, сповідатимуться, дуже важливо, щоб до цього Таїнства сім’я готувалася разом. Адже духовно і фізично це дуже поєднує сім’ю.
Батьки обов’язково мають проконтролювати і допомогти в молитовному правилі дитині, тому що молитовна підготовка до Причастя є важливішою за підготовку постом. Але це ми вже трошки забігли наперед і говоримо про підлітків.
– Чи впливає сповідь батьків та спільне Причастя на сім’ю та її здоров’я? Чи потрібно читати молитви до Причастя немовлят? Якщо так, то які?
– Як я щойно сказав, під час Причастя в першу чергу ми об’єднуємося і духовно, і фізично, а це дуже важливо для сім’ї. Церква ─ це велика сім’я, а якщо сім’я ─ це мала Церква, то ми також маємо єднатися.
Молитов до Причастя немовлят ніяких не читають.
Якщо ми звернемо увагу на молитви до Причастя, то побачимо, що вони мають покаянний характер. Але дитинка не усвідомлює своїх вчинків і вважається безгрішною, тому вона ще не має необхідності просити в Бога пробачення за свої гріхи.
Єдина молитва ─ це молитва перед самим Причастям: «Верую, Господи, и исповедую, яко Ты еси Христос, Сын Бога Живаго, пришедый в мир грешныя спасти…» Батьки або хресні батьки мають повторювати про себе цю молитву, коли її читає священик, замість дитини. Тут перше слово ─ «Вірую». Ми підносимо дитину до Причастя в силу нашої віри, бо сама дитинка ще не може вірити.
– Якщо в родині є невіруюча людина, яка виступає проти Причастя немовляти, як аргументувати необхідність у Таїнстві? Адже часто в цьому випадку кажуть, що немовлятам неможна вживати вино.
– Важливо зазначити, що Причастя можна пояснити тільки з духовної точки зору. Якщо людина невіруюча, то її не переконають жодні аргументи. Вести дискусію просто немає сенсу.
Що стосується вживання вина, то ми знаємо, що приймаємо в себе Тіло і Кров Христові, хоча Вони зберігають якості хліба і вина. Тим паче, хто причащав дитину, знає, яка маленька кількість вина їй дається ─ лише на язичок. Якщо дитинка приймає Кров Христову, вона єднається з Богом. Тому та кількість Крові з якостями вина ніяк не може вплинути на дитячий організм та його фізичний розвиток у негативному плані, а тільки в позитивному.
Інше питання ─ як з цією невіруючою людиною, яка є в сім’ї, уникати конфліктів.
Врешті-решт ми в праві сказати, що це не ваша справа, в цьому питанні ми розберемося самостійно. Якщо це один із подружжя, чоловік чи жінка, то, якщо є можливість, потрібно робити так, щоб ця людина не знала, куди ми йдемо і навіщо. Але не для того, щоб обманювати, а щоб обрати із двох зол менше. Адже заради миру у сім’ї ми не можемо нехтувати Божими заповідями.
– Якщо виникають сумніви щодо Причастя немовляти стосовно зараження дитини інфекцією, адже причащаються багато різних людей, як аргументувати його необхідність?
– Необхідність Причастя має виключати всі сумніви. Ми говоримо про пріоритети.
Якщо навіть і є ймовірність підхопити хворобу, ми маємо розуміти, що це буде хвороба фізична, а ми в першу чергу лікуємо душу.
Про інфекцію через Причастя взагалі неможна мати навіть думок, тому що Господь Іісус Христос є Лікарем і душі, і тіла, якщо Він, за словами святих отців, є «всепопаляющим вогнем», то яка інфекція може бути? Якщо Він Своїм Тілом і Кров’ю вбиває всіляку духовну інфекцію, то про фізичну інфекцію взагалі не може бути й мови.
– Деякі лікарі застерігають батьків, що хрестик дитині можна надівати тільки після 3-х років. Як правильно відповісти в цій ситуації?
– Ми ─ люди віруючі. В першу чергу, віруюча людина має довіряти Богу. І навіть допустити думку, що дитина може задушитися хрестиком, – це неправильно.
Скільки дітей з самого хрещення постійно мають на собі хрестик? І, слава Богу, не було ще таких випадків. Якщо хрест є зброєю проти диявола, він воскрешає мертвих, здолав смерть ─ чи може він нести смерть? Це також нонсенс! По вірі вашій вам і буде, це вже питання слабкої віри.
– «Мій чоловік іншої віри. Чи можна хрестити немовлят у невінчаному шлюбі?»
– Звичайно, можна. У нас зараз дуже розповсюджене таке поняття, як мати-одиначка. Дитина невинна. Вона буде відповідати за свої нехороші вчинки, а не за вчинки батьків. Вона є Божим творінням і має право бути охрещена незалежно від того, у шлюбі чи не в шлюбі вона народилася, чи забороняє батько чи мати.
Тим більше, хто вінчався за Радянського союзу? Якщо 10-20% подружніх пар, то це дуже добре. Але ж всіх хрестили! Та в ідеалі дитина має народжуватись у сім’ї, яка отримала Боже благословення на свій життєвий шлях разом.
– «Члени нашої родини проти того, щоб ми з дітьми ходили до церкви. Кажуть, що ми просто гаємо час, у зв’язку з чим виникають великі конфлікти. Як правильно поводитись у цій ситуації?»
– Як я зазначав вище, доводити щось невіруючим людям неможливо.
Важко сказати, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Мир і любов ─ це найголовніше, до чого ми прагнемо. Але ми не маємо через примхи своїх близьких порушувати Божі заповіді.
Якщо є можливість, ми маємо таємно відвідувати храм. Якщо такої можливості немає, то вже як буде.
Покладатися на волю Божу і розуміти, що це такий тяжкий хрест, який Господь поклав на наші плечі, який ми маємо нести не ремствуючи і з вдячністю Богу за можливість спасатися.
І стосовно вживання вина, і стосовно інфекційних заражень, і в цій ситуації дуже важливим чинником є особистий приклад. Якщо нас починають ображати, ми маємо своїм прикладом показати, що нам дає віра.
По-друге, це посилена молитва за вирішення цього конфлікту й за те, щоб Господь напоумив цих людей, відкрив їм Себе, і вони врешті-решт прийшли до Бога.
Господь говорить: «Те, що неможливо у людей, можливо у Бога». І Господь в одну мить може все перемінити, якщо ми будемо твердо вірити.
Але не треба зневірятися, якщо чомусь Господь не змінює цього. Мабуть, це корисно і для нас, і для цих людей, за яких ми молимось. Треба уповати на Промисел Божий.
Бесіду вела Дарія Кривошея
(114)