Ми часто чуємо та говоримо про Великий піст як про особливий час в житті Церкви: час тривалішої молитви, обмеженні себе у всіх сферах життя, час уважного ставлення до свого духовного стану.
Щоб провести Великий піст з Господом і Його учнями, а не перетворити його на півтора місяця важкої та безглуздої дієти, рекомендуємо дотримуватися декількох важливих правил.
1. Завжди радійте!
«Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте» (1 Фес. 5:16-18), – мудра порада апостола як ніколи актуальна у великопісні дні.
Велика спокуса впасти в смуток: «Як же я проживу без смачної їжі! Тепер ніяких розваг! Які довгі служби!» – тоді як причин для смутку немає. Довгі служби – це і високі зразки середньовічної духовної поезії, і філософські роздуми про місце людини у вічності, і відчуття єдності з тими, що моляться, і спілкування з Самим Богом.
Не рідше, а то і частіше, зустрічається зворотна сторона великопісного смутку: «Я не можу постити за уставом. Я пропускаю служби. Я відволікаюся на мирську метушню».
Банально, але від того не менш справедливо: пам’ятайте, що Богові потрібні не шлунок і ноги, а серце, Він бачить в душі людській щире прагнення послужити Йому, бачить і неміч.
Ось ця постійна пам’ять про Бога – і буде нашою безперестанною радістю про Нього.
2. Невпинно моліться!
Ні, звичайно, всім нам не потрібно ставати за піст ісихастами, але спробувати стати на півкроку ближче до ідеалу можливо.
Молитві варто приділити трохи більше часу, ніж виходить зазвичай. Більше уваги на службах – іноді варто узяти з собою книгу з текстами богослужіння. Ретельніше виконувати молитовне правило – відійти від комп’ютера на півгодини раніше і прочитати вечірні молитви. Додати молитву преподобного Єфрема Сиріна. В дорозі послухати або почитати Псалтир.
З численними пісними спокусами корисно боротися молитвою: на роздратування, гнів, смуток самому собі відповідати короткою Іісусовою молитвою.
3. Храмова молитва
Домашні турботи, дорога в час пік, шум на роботі – навіть якщо ми змогли організувати своє життя так, щоб вживати тільки дозволену їжу, читати повне молитовне правило і навіть молитися протягом дня, від всієї цієї метушні ми страшенно втомлюємося. І тут нам на допомогу приходить храм.
В монастирях і в багатьох приходських храмах у великих містах в дні Великого посту богослужіння здійснюються щодня вранці і увечері. Варто перед або після роботи зайти хоч би на частину служби – це настроює на абсолютно відмінний від навколишньої дійсності лад.
Є богослужіння, заради яких не гріх і відпроситися з роботи раніше. Такі – Великий канон Андрія Критського в перші чотири дні Великого посту та ввечері в середу п’ятої седмиці, акафіст Божій Матері ввечері в п’ятницю, служби Страсної седмиці…
Хоч би один раз протягом посту було б добре відвідати Літургію Передосвячених Дарів – між іншим, в деяких храмах її іноді здійснюють вечорами.
4. «Покаяння відкрий мені двері Життєдавче!»
Загальновідомо: піст потрібний не Богові, а нам. Великий піст складається з двох частин: Чотиридесятниці та Страстної седмиці. Перша – час покаяння, друга – час очищення, підготовки до Великодня.
Не дарма Церква двічі за Чотиридесятницю пропонує нам читання канону Андрія Критського. Не дарма кожну великопісну суботу на всенічній ми чуємо спів «Покаяння відкрий мені двері Життєдавче». Не дарма за три тижні до посту Церква закликає до покаяння: притчею про митаря і фарисея, притчею про блудного сина, нагадуванням про Страшний суд і вигнання Адама з раю.
Саме для покаяння нам і потрібний час Чотиридесятниці. Якщо не збираєшся каятися, не варто починати і постити – марна витрата здоров’я.
5. Стеж за здоров’ям!
До речі, здоров’я. Якщо під час посту виникають проблеми з самопочуттям, ступінь стриманості слід негайно обговорити з духовним наставником.
Ні про який самочинний піст за уставом або навіть близько до уставу не може йти мова, якщо є хвороби, пов’язані з шлунком або обміном речовин. У сучасних умовах навіть монастирі в окремих випадках постять з сухоїдінням – не засудить Господь і працюючої людини, що не має доброго здоров’я.
(Варто пригадати, що в дні Великого посту в храмах здійснюється таїнство Соборування – помазання спеціально освяченим маслом з молитвою за зцілення хворих.)
Жодним чином не наблизить до Бога виразка шлунку, а може і істотно віддалити – вкрай тонка межа між щирим прагненням до послуху церковному уставу, не шкодуючи свого здоров’я, і гордістю за свою старанність.
6. Дивися в свою в тарілку!
«Пощу – горжуся, і не пощу – горжуся», – скорбить преподобний Іоанн Лествічник в своїй «Лествіці».
«Пихатість тим, що постишся» небезпечна своєю очевидністю і рука в руку йдуть із засудженням. Брат вживає рибу на першій седмиці Великого посту, тоді як ти сидиш на хлібі та воді? Не твоя справа. П’є молоко, а ти навіть цукор в чай не кладеш? Ти не знаєш особливостей роботи його організму (до речі, в семінаріях часто студентам дають молочні продукти). З’їв сосиску і наступного дня пішов причащатися, тоді як ти почав євхаристичний піст ще до Всенічної? Це справа його.
«Пихатість тим, що не постишся» – тонша пристрасть. У наш час існує такий персонаж, як митар, що гордиться тим, що він не фарисей. І тут вже виникає інша тенденція: він не їсть рослинного масла – а зате я вдома кладу сто земних поклонів перед сном! Він не вживає ніякого алкоголю – а зате я каюся кожні вихідні!
Тому хочеться повторити заклик вихователів в дитячому саду: «Дивися в свою тарілку!»
7. Не одним хлібом живе людина
І взагалі, менше міркуй про їжу. Як би не набридла ця проста істина, Великий піст тільки в найменшій мірі – зміна режиму харчування. Вегетаріанці ніколи тваринної їжі не їдять – до Бога їх це ні наближає, ні віддаляє, в точності відповідно зі словами апостола.
Продовження відомої цитати: «але кожним словом Божим», – ідеально підходить до великопісного періоду, коли читанню Біблії – слова Божого – приділяється особлива увага.
За Великий піст прийнято прочитувати повністю Євангеліє. Також в цей період в храмах щодня читається Старий завіт.
Недаремним буде почитати Святих Отців – «Лествіцю», Добротолюбіє, тлумачення на Євангеліє…
8. Поспішайте робити добро
Добре б поєднувати зменшення інтересу до вмісту чужих тарілок із збільшенням уваги до ближніх в цілому.
Зосередження на власному духовному стані не повинне перетворюватися на байдужість до тих, хто тебе оточує. Піст повинен йти на користь вихованню в собі обох чеснот: любов до Бога і любов до ближніх.
Святитель Іоанн Златоуст закликав витрачати заощаджені на пісній трапезі кошти на допомогу бідним. Декілька днів пообідавши в їдальні гарніром без котлети, можна купити рукавички жебракові що замерзає на вулиці або розвиваючу гру в дитячий будинок.
Зовсім не обов’язково під час посту переривати спілкування з людьми, яким воно може стати в нагоді, – вагітною подругою, недужою сусідкою, самотнім родичем. Бесіда з ними за чашкою чаю чи кави – це не розвага, а допомога ближньому.
9. Людинолюбство без людиноугождання
Добре ставлення до ближніх іноді обертається до нас найнеприємнішою стороною: людиноугожданням. Насправді, ніякого доброго ставлення тут, як правило, немає – є власна слабохарактерність і залежність від чужої думки. Саме в дні Великого посту ця пристрасть загострюється.
«Давай зустрінемося в п’ятницю після роботи в кафе!» – пропонує подруга, і ось ти вже разом з нею замовляєш тістечко – не можна ж кривдити!
«Приходь в гості в суботу увечері!» – звуть сусіди, і ти пропускаєш службу, замість того, щоб вибачитися і перенести зустріч на пізніший час або недільний день.
«Скуштуй шматочок курки, а то я ображуся!» – відверто вередує родичка, і тут можна навіть шаною до старших прикритися, тільки це буде лукавство: небажання йти на конфлікт далеко не завжди пов’язане з любов’ю до ближнього.
Щоб звільнитися від гріха людиноугождання, можна пригадати пораду, дану старцем Паїсієм Святогорцем: ми повинні приховувати наші особисті пости, щоб не постити напоказ, але піст загальноцерковний – це стояння у вірі. Ми повинні не тільки самі поважати ближніх, але і прагнути, щоб нас і нашу віру поважали.
Найчастіше люди розуміють ввічливі пояснення і входять в становище. А ще частіше виявляється, що наші мудровані тлумачення – надумані. Подругу в кав’ярні зовсім не бентежить наша порожня чашка еспрессо, сусіди будуть раді зустрічі і після служби, а родичка із задоволенням пригостить гостя, що постить, картоплею з грибами.
10. Йти за Христом
Нарешті, найголовніше правило Великого посту – пам’ятати, заради чого існує цей період.
Великий піст – час зосередженого очікування Світлого Христового Воскресіння. Очікування діяльного: разом з Господом ми спробуємо пройти сорок днів посту, разом з Господом підійдемо до гробниці Лазаря, разом з Господом увійдемо до Єрусалиму, слухатимемо Його в Храмі, причастимося разом з Апостолами на Його Тайній Вечері, пройдемо за Ним Хресним шляхом, з Божою Матір’ю і улюбленим Христовим апостолом Іоанном будемо скорбіти на Голгофі…
Нарешті, разом з мироносицями ми прийдемо до відкритого Гробу і знову, і знову переживемо радість: Його тут немає. Христос Воскрес!
Марія Сеньчукова
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, №3
(42)
