Церква має свято закоханих – 8 липня – це день святих Петра і Февронії. 

Згадаємо про  дату, яку у нас гучно і масово святкують. Це день «святого Валентина» Свято це язичницьке і православним християнам святкувати їм не варто.

Якщо говорити про «Валентина», то тут маємо прямий обман, адже 14-го лютого немає згадки про святого з таким ім’ям. Не зустрінемо його ні в православному ні в католицькому календарях під цією датою. Натомість у житіях святого мученика Валентина Доростольського (228 рік, пам’ять 7-го травня), священномученика Валентина єпископа Італійського (274 рік, пам’ять 12-го серпня), священномученика пресвітера Валентина Римлянина (269 рік, пам’ять 19-го липня) не знаходимо розповсюдженої версії про романтичну історію виникнення цього «свята». Причому ці святі спільні як для Православної, так і Католицької Церкви.

Вигадали свято на заході як елемент масової культури та індустрії розваг, завдяки чому зацікавлені кола заробляють великі гроші. А оскільки сучасна масова культура просякнута еротизмом, тобто явищами і речами, що покликані збуджувати тілесний потяг до протилежної статі (і не лише до протилежної), то потрібно було вигадати і день закоханих.

Підтвердженням цьому є те, як, зазвичай, нам пропонують «святкувати». Це і конкурси поцілунків на майданах, і більш відверті речі на дискотеках та в нічних клубах, на телебаченні і в пресі. Дуже часто все це не закінчується подарунком «валентинки». Характерно, що цього року в одній зі шкільних газет, підготовленій старшокласниками до «Дня закоханих», автору довелося побачити символіку блудного журналу «Плейбой».

На противагу культу чуттєвості, на противагу язичницькій традиції виставляти на показ інтимну сторону життя людини, ми у християнській вірі знаходимо те справжнє, що єднає чоловіка і жінку – цнотливість до шлюбу, скромність, стриманість, жертовність, повагу, любов у шлюбі.
До речі, Православна Церква має свято закоханих – це день святих Петра і Февронії, яких вшановуємо саме за згадані вище чесноти (8 липня).

(49)