З одного джерела наливаються дві склянки води. Над одним з них читає молитви священик, здійснюючи освячення води. Після чого обидві склянки залишаються на відкритому повітрі. Що відбувається в результаті? На неосвяченій воді починають з’являтися бульбашки, поступово вона псується.

 Навпаки, вода, над якою було здійснено освячення, навіть залишена на повітрі, взята з того ж самого джерела в той же самий момент, залишається чистою і свіжою, ніби її тільки що сюди налили.

Сімдесятирічний священик з Епіру по імені Г. П. в 1980 році розповідав наступне: «Нещодавно ми знесли будинок, який мій дід побудував ще в минулому столітті. І в фундаменті будинку виявили розставлені по чотирьох кутах запечатані пляшки зі святою водою. Вода залишалася найчистішою».

І ця вода перебувала в закритій пляшці та залишалася під землею протягом щонайменше ста років. У цій воді не було ніяких консервантів, але вона не зіпсувалася, витримавши настільки несприятливі умови зберігання [1].

Немає сумнівів у тому, що освячена вода не може зіпсуватися сама по собі. У ній укладена якась “сутність”, що не дає їй руйнуватися. Вона містить сильний і стійкий “консервант” – невидиму Божественну благодать, що робить природне надприродним, а тлінне – нетлінним.

Ця благодать Божа володіє ще однією здатністю: вона виділяє прекрасний святий небесний аромат. Іншими словами, Божественна благодать, крім усього іншого, змушує освячену воду пахнути.

Високопреосвященніший єпископ Герцеговінський Анастасій Евтіч, розповідає: «В одному будинку жила мати з сином. Одного разу мати покликала місцевого парафіяльного священика, щоб він звершив освячення води. Зробивши це, священик пішов. Опівдні її син, двадцятирічний юнак, втомлений повернувся з роботи.

– Мамо, звідки в будинку цей аромат? Що відбувалося?

– Прийшов священик, дитино моя, і освятив воду. Іди, попоїш. Ти голодний!

– Зараз, мама, дай мені спочатку насолодитися ароматом святої води!

Він жив скромно, і душа його відчула пахощі освячуючої благодаті святої води».

Освячення води здійснюють і католицькі християни. Проте вода, яку освячують їх ієреї, не відрізняється від звичайної і псується.

У XVIII столітті в Румунії сталася подія, яка вразила місцевих християн. Католики говорили православним: «У нас – істина, а у вас – омана». Те ж саме і православні говорили католикам. Це обернулося великими розбратами. У результаті зустрілися глави церков, православний архієпископ і кардинал, і домовились:«Нам необхідно зробити щось, що заспокоїть народ». І вони постановили, що обидві сторони повинні здійснити освячення води. Так, кожен з них окремо звершив молебень, після чого купелі з освяченою водою були запечатані.

Православний архієпископ сказав кардиналу: «Якщо наша вода зіпсується, а ваша – ні, значить, ми перебуваємо в омані, а ви – у правді. Якщо ж ваша вода зіпсується, значить, це ви помиляєтеся». І католик погодився, і вони домовилися, що купелі з водою будуть відкриті після сорока днів.

Але не минуло й десяти днів, як православному архієпископу з’явилася Богородиця і наказала: «Біжи до кардинала і вирушайте до церкви, щоб перевірити освячену воду». Вони зробили, як було велено. І що ж вони побачили? Вода католиків пахла нестерпно, в той час як вода православних залишилася найчистішою» [2].

Ця велика подія зображена на фресці Румунського патріархату в Бухаресті.

Примітки:

[1]. Деякі кажуть: “Поки я не побачу дива, не повірю в Бога”. Ти відповідаєш їм: “Хіба свята вода – це не чудо? Чому вона не псується?”. Вони відповідають: “Вся справа в базиліці, який туди кладе священик”. Ти заперечуєш: “Поклади і ти базилік”. Але вони цього не роблять. І ти повторюєш: “Зроби хімічний аналіз води”. Вони не роблять,але продовжують стверджувати: “Поки не побачу дива, не повірю в Бога”. Народна мудрість говорить: “Хто лінується замішувати тісто, п’ять днів просіює борошно”. Так, той, хто не хоче увірувати, робить все, щоб не вірити.

[2]. Свята вода не просто сама по собі є дивом, а й здатна творити чудеса. Чудо породжує чудо. Одного разу якась сім’я їхала на автомобілі. Раптово двигун машини спалахнув. Вогонь розгорався. Членів сім’ї охопив жах. Небезпека наближалася! Але, по божественному промислу, в машині знайшлася пляшка святої води. І як тільки вони виплеснули кілька крапель у вогонь, він раптово відступив. Ось які чудеса вершаться за допомогою святої води!

Архімандрит Василь Бакоянніс, «Велике і мале водосвяття. Чудо», 2-е видання, Патра 2002

Джерело: Пемптусія

Переклад українською: Православний оглядач

(123)