Так буває, звичайно, тому що якщо ми живемо духовним життям, намагаємося жити духовним життям, то, як каже апостол Павло, «наша боротьба не проти плоті і крові, а протидухів злоби піднебесних». І якщо ми подвизались в духовне життя, то, безумовно, ми зустрічаємо нападки, ми зустрічаємо опір.

У різних напрямках.Крім бісівського опору, буває і внутрішній опір, тому що наша гординя, наш гріх повстає в нас і хоче занепалої життя, хоче гріховного життя.

Ми зустрічаємо опір і в світі людей, які живуть за іншими законами, за іншими канонами. Вони не приймають нас, вони дратуються на нас, вони роблять нам зауваження, вони не виявляють до нас любові, уваги, якого нам би хотілося. І, звичайно, ми зустрічаємо опір ось цих «духів злоби піднебесних», і буває нелегко.

Приходять думки, приходять погані почуття, бувають різні важкі обставини. Але, в будь-якому випадку, будь спокуса … А що таке спокуса? Це випробування людини. З одного боку, Господь нам не дає спокуси, Він тільки підпускає їх, а спокушаємося ми самі за своєю немочі, через свою гріховність, глобально.

Але все-таки, долаючи те чи інше спокуси, ми завжди зростаємо в духовному житті. Спокуса – це маленька ступенечка. Якщо ми здали іспит, перейшли на цю ступенечку – ми стали трохи вище над землею. Потім по мірі нашого зростання Господь посилає ще якесь випробування.

Господь посилає, а попускає, скажімо так, ще якийсь спокусу. Ми теж за допомогою Божою, насилу, зі скорботами, але якось подолали і його – і знову піднеслися ще трохи вище, ще стали трохи ближче до Бога. І так відбувається це сходження. Воно, з одного боку, важке, тому що доводиться багато терпіти, але сказано, що «витерпить до кінця, той буде спасенний».

Але, з іншого боку, воно і легке, бо Господь не залишає нас у важких, важких спокусах. І чим більше людина подвизається, чим більше він терпить, тим частіше до нього приходить допомога Божа. І чим більше у нього буває радості в житті, тим більше буває у нього миру душевного, тим більше буває благодатного, внутрішнього вільного, по-хорошому, від гріхів, насамперед, стану.