Архив за день Червень 14, 2014

Проповідь у Неділю 1-у після П’ятидесятниці.Всіх святих

Опубликовано в

122607.p

У першу неділю після дня Святої Трійці (П’ятидесятниці) Православна Церква святкує пам’ять усіх святих. Продовжуючи святкування П’ятидесятниці, коли відбулося зішестя Святого Духа на апостолів, Тиждень всіх святих нагадує про всіх святих, які просіяли і яким належить просяяти благодаттю Святого Духа у всьому світі від часів Адама і до Другого Пришестя Христа.

Поява церковного святкування всіх святих відбулося в Східній частині
Римської імперії в IV-V ст. У проповіді святителя Іоанна Златоуста в день пам’яті “всіх святих, по всьому світу постраждалих” говориться, що це свято відбувається через тиждень після свята П’ятидесятниці. Саме цей звичай з часом поширився в Православній Церкві.

У це свято всі християни святкують свої іменини – адже кожен названий в Хрещенні ім’ям одного з святих.

Те, що День Всіх Святих з’єднаний з першим воскресінням після П’ятидесятниці, говорить про те, що святість це плід Духа Святого. Благодать Святого Духа приносить покаяння і відпущення гріхів, вона ж веде до боротьби з пристрастями і похотями і призводить у результаті до чистоти і безстрастю. Скільки всього святих у християнстві – невідомо. Не всі люди, догодили Богові, відомі світу. Не відомі імена багатьох мучеників перших століть християнської церкви, подвижників і ченців-пустельників, які молилися за мир, віруючих, розстріляних у роки безбожництва в таборах. Безліч великих подвижників здійснювали свої подвиги безмовно і відокремлено, так що ніхто і не знав про їх існування. Церква і їх сьогодні молитовне згадує.

Після Божественної літургії клірик храму ієрей Андрій Волочаев звернувся до пастви зі словами проповіді: «Сьогодні, улюблені браття і сестри, через тиждень після П’ятидесятниці і Cошествія Святого Духа на людство, нашому молитовному погляду представляється самий безпосередній результат цієї події – нам видається прекрасний плід Божественного сяйва , рясна жнива найчистішої пшениці Божої, одухотворені храми Духа Святого, таємничі зірки тверді уявної, невичерпні джерела води живої, глибокі ріки сліз, що зрошують всю всесвіт – нам представляється незліченний сонм всіх від віку, в кожному роді, догодили Богові. Мужі, і дружини, і діти, всякого віку і стани, з усіх племен, колін, народів і мов, всі Святі Боже, друзі Христові, наші невсипущі передміхурова і молитовники перед Престолом Божим.

Святкуючи пам’ять усіх святих, Церква має намір показати нам славу і благодать Святого Духа – Бога, освячуючого, просвещающего, зміцнюючого і прославляє всіх святих з роду людського в Старому і Новому Завіті. Церква має намір показати нам ті плоди, які принесло через апостолів зішестя Святого Духа, як воно освятило подібних нам людей, примудрився їх, прославило до ступеня Ангелів і призвело до Бога: одних увінчало за подвиги мучеництва, інших за добродійне життя.

Всесвятий Дух здійснює те, що превише законів єства. Зійшовши на апостолів у вигляді вогню, який прагне вгору, Він запалює скрижанілі земні серця людські, пониклі в землю, і підносить їх на небо. Це перша причина святкування пам’яті всіх святих. Друга причина полягає в тому, що є багато святих, що догодили Богу досконалої чеснотою, які, однак, отримавши у Бога велику честь, залишаються невідомими для людей, притому вчителя Церкви мали на увазі і святих майбутнього часу, а тому і встановили свято всіх святих, щоб ушанувати разом всіх, як раніше колишніх, так і тих, які будуть і після явлені і неявленная святих.

Третя причина в тому, що святих, які кожен день згадуються особливо, потрібно було пам’ятається і в один день, щоб показати, що всі вони подвизались силою одного Спасителя Ісуса Христа і освятилися благодаттю єдиного Духа Святого. Всі вони вірою перемагали ворогів видимих ​​і невидимих, терпляче переносили бідність, озлоблення, гоніння, муки і різноманітні види смерті. Через них або заради них відбувалися і відбуваються незліченні чудеса.

Здійснюючи пам’ять усіх святих, зважаючи на їхні образи, у когось з нас можуть виникнути приблизно таке питання: «? Як мені, грішному людині, такому слабкому і немічному, можна досягти тієї святості, якої досягли ці подвижники віри і благочестя» Але от про що ми, перш за все сьогодні повинні подумати. Господь не вимагає від нас тих подвигів, які, скажімо, вчинили святі великомученики.

Так, і, напевно, не змогли б ми з вами його вчинити, тому що навіть найпростіша хвороба, підчас, виводить нас з душевної рівноваги. Звичайно, ніхто не вимагає від нас того подвигу, який, скажімо, здійснював преподобний Серафим Саровський, коли він тисячу днів і тисячу ночей стояв на камені в безперервній молитві. Що нам говорити про настільки тривалої безперервної молитви, коли, підчас, нам буває важко відстояти одну Божественну літургію? Стоїмо ми на богослужінні, переминається з ноги на ногу і думаємо: ну, коли ж воно закінчиться?

Та й не здатні ми з вами, дорогі браття і сестри, на великі подвиги. Та господь і не вимагає їх від нас. Але, тоді, чого ж чекає від нас Господь? Що ми з вами повинні здійснити? У чому полягає або складається наш подвиг? – А цей подвиг, насамперед, полягає в тому, щоб ми навчилися ненавидіти гріх і боротися з ним. На жаль, в нашому житті відбувається щось зворотне. Замість того, щоб ненавидіти гріх, ми закохані в нього. Ми не мислимо свого життя без гріха. До життя без гріха закликають нас подвижники віри і благочестя.

І, звичайно, не треба нам йти сьогодні в пустелю. Ніхто нас не закликає бути в затворі, у своїх келіях, в монастирях для того, щоб здобути благодать Святого духу. Ми з вами живемо в миру і є мирськими людьми. Але, хіба колись прості мирські люди не чекають нині перед Престолом Божим? Ми знаємо безліч таких подвижників віри і благочестя. Можна навести приклади дуже багатьох і багатьох мирських людей, які святістю свого життя досягли тих висот духовної досконалості, до яких і нас закликає Господь.

Ми так само повинні навчитися терпінню, навчитися смирення, навчитися лагідності, тобто навчитися тому, що може зробити нас здатними до сприйняття благодаті Духа Святого, без якої неможливо стежити свого порятунку. І от для того щоб ми цього досягли Господь на допомогу нашій немочі дає нам в приклад цих святих людей, які жили як і ми, в тому ж світі, що й ми, життя яких ми можемо спостерігати і вчитися у них, досліджуючи і читаючи їх житія.

Але, не слід читати житія святих як якусь розважальну книгу, як казку – прочитали з розчуленням і приємним почуттям, закрили книгу і продовжили звичайний спосіб життя. Господь дає нам таке читання не тільки в тішення, але і в научение. Як їжа і питво, крім задоволення, дають силу, так і придбання духовних знань має допомагати нам стати сильнішими. Святі це не тільки прикраса, але й велика допомога. Це зразки для наслідування. Нехай ми не так досконалі, але в міру своїх сил ми можемо їм наслідувати.

У житії одного стародавнього святого розповідається, що він пішов у пустелю, де у відокремлених місцях вже жили подвижники. І ось, перш ніж повністю віддатися подвижницького життя, він почав обходити своїх сусідів по пустелі: в одного навчився посту, у іншого – молитві, у третього – смирення і т.д. Як бджола по краплі збирає нектар з квітів, так і він збирав приклади для наслідування. Недарма одна з чудових книг про подвиги святих Східної Церкви називається “Луг духовний”.

Ми живемо в миру, багато у нас справ, турбот. Але, в нашому життєвому розпорядку повинно залишатися час для духовних справ, для молитви, читання, повчання премудрості Божої. Читаючи житія святих, ми повинні роздумувати про те, а що я можу зробити, щоб хоч малою мірою уподібнитися ім. Що я можу зробити для того, щоб просяяти своїм маленьким світлом на радість Господу і для порятунку своєї душі. Амінь ».

(944)

10 цитат святого праведного Иоанна Кронштадтского

Опубликовано в

Ioann_kron8

 

Покаяние должно быть искреннее и совершенно свободное, а никак не вынужденное временем и обычаем или лицом исповедующим.

14 июня Церковь чтит память святого праведного Иоанна Кронштадтского.

Святые делятся с нами опытом духовной жизни через свои творения. Все люди разные, путей к Богу — множество. Каждый пишет, как он дышит. Чем жил святой праведный Иоанн Кронштадтский? На чем расставлял смысловые акценты?

Святой праведный Иоанн Кронштадтский

1. Молитва — постоянное чувство своей духовной нищеты и немощи, созерцание в себе, в людях и в природе дел премудрости, благости и всемогущества силы Божией,молитва — постоянное благодарственное настроение.

2. Меру достоинства своей молитвы будем измерять верою человеческою, качеством отношений наших к людям. Каковы мы бываем с людьми!

Иногда мы холодно, без участия сердца, по должности или из приличия высказываем им свои просьбы, похвалы, благодарность, или делаем для них что-либо; а иногда с теплотою, с участием сердца, с любовию или иногда притворно, иногда искренно.

Так же неодинаковы мы бываем и с Богом!Надо всегда от всего сердца высказывать Богу и славословие, и благодарение, и прошение; надо всегда от всего сердца делать всякое дело пред Ним; всем сердцем всегда любить Его и надеяться на Него.

3. Учитесь молиться, принуждайте себя к молитве: сначала будет трудно, а потом, чем более будете принуждать себя, тем легче будет, но сначала всегда нужно принуждать себя.

4. Самолюбие и гордость наша обнаруживаются особенно в нетерпении и раздражительности, когда кто-нибудь из нас не терпит малейшей неприятности, причиненной нам другими намеренно или даже ненамеренно, или препятствия, законно или незаконно, намеренно или ненамеренно противопоставляемого нам людьми или окружающими нас предметами. […] Друг друга тяготы носите, и тако исполните закон Христов (Гал. 6, 2). Кто нетерпелив и раздражителен, тот не познал себя и человечества и недостоин называться христианином!

5. Покаяние должно быть искреннее и совершенно свободное, а никак не вынужденное временем и обычаем или лицом исповедующим. Иначе это не будет покаяние. Покайтеся, сказано, приближися бо Царство Небесное (Мф. 4, 17), приближися, то есть само пришло, не нужно долго искать его, оно ищет вас, вашего свободного расположения, то есть: сами раскаивайтесь с сердечным сокрушением.

Крещахуся (сказано о крестившихся от Иоанна), исповедающе грехи своя (Мф. 3, 6), то есть: сами признавались в грехах своих. А так как молитва наша по преимуществу есть покаяние и прошение о прощении грехов, то и она должна быть непременно всегда искренняя и совершенно свободная, а не невольная, вынужденная обычаем и привычкою.

6. Елижды аще падеши, востани и спасешися. Ты грешник, ты постоянно падаешь, научись восставать; позаботься о снискании этой мудрости. Эта мудрость состоит вот в чем: выучи наизусть псалом «Помилуй мя, Боже, по велицей милости Твоей», внушенный царю и пророку Давиду Духом Святым, и читай его с искреннею верою и упованием, с сердцем сокрушенным и смиренным; после искреннего раскаяния твоего, выраженного словами царя Давида, тебе тотчас воссияет от Господа прощение грехов, и ты ощутишь мир душевных своих сил.

7. Пост — хороший учитель:

1) он скоро дает понять всякому постящемуся, что всякому человеку нужно очень немного пищи и питья, и что вообще мы жадны и едим, пьем гораздо более надлежащего, т.е. того, чем сколько требует наша природа;

2) пост хорошо оказывает или обнаруживает все немощи нашей души, все ее слабости, недостатки, грехи и страсти, как начинающая очищаться мутная, стоячая вода оказывает, какие водятся в ней гады или какого качества сор;

3) он показывает нам всю необходимость всем сердцем прибегать к Богу и у Него искать милости, помощи, спасения;

4) пост показывает все хитрости, коварство, всю злобу бесплотных духов, которым мы прежде, не ведая, работали, которых коварства, при озарении теперь нас светом благодати Божией, ясно оказываются, и которые теперь злобно преследуют нас за оставление их путей.

8. Святые Тайны называются Божественными дарами, потому что подаются нам Господом совершенно туне, даром, незаслуженно с нашей стороны; вместо того чтобы нас наказывать за бесчисленные наши беззакония, совершаемые каждый день, час, минуту, и предавать нас смерти духовной, Господь в святых Тайнах подает нам прощение и очищение грехов, освящение, мир душевных сил, исцеление и здравие души и тела и всякое благо, единственно только по вере нашей.

Если же Владыка даром ежедневно подает нам для вкушения Себя самого, Свои Божественные Тайны, то не должны ли мы неотложно давать туне, даром, тленные блага: деньги, пищу, питие, одежду — тем, которые просят их у нас?

9. Некоторые поставляют все свое благополучие и исправность пред Богом в вычитывании всех положенных молитв, не обращая внимания на готовность сердца для Бога, на внутреннее исправление свое; например, многие так вычитывают правило к причащению. Между тем здесь прежде всего надо смотреть на исправление и готовность сердца к принятию св. Тайн; если сердце право стало в утробе твоей, по милости Божией, если оно готово встретить Жениха, то и слава Богу, хотя и не успел ты вычитать всех молитв.

Царство Божие не в словеса, а в силе (1 Кор. 4, 20). Хорошо послушание во всем матери Церкви, но с благоразумением, и если возможно, могий вместити — продолжительную молитву — да вместит. Но не вси вмещают словесе сего (Мф. 19, 11); если же продолжительная молитва несовместима с горячностью духа, лучше сотворить краткую, но горячую молитву. Припомни, что одно слово мытаря, от горячего сердца сказанное, оправдало его. Бог смотрит не на множество слов, а на расположение сердца. Главное дело — живая вера сердца и теплота раскаяния во грехах.

10. Христианину нужно ежедневное обновление, чрез тайное покаяние, потому что всех растлевает грех, обольщающий нас бесчисленными миражами и прелестями своими: кто во Христе, тот новая тварь (Кор. 5,17).

(36)