Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри!

     Сьогоднi ми урочисто святкуємо велике свято Христової Церкви – Преображення Господнє. Наближався час голгофських страждань Господа нашого Iсуса Христа. Господь знав, що Його страждання будуть великим випробуванням вiри апостолiв. Хоч ученики Христовi бачили багато чудес, що їх творив Iсус Христос, а апостол Петро на запитання: “А ви за кого Мене вважаєте?” – твердо сповiдаючи вiру, сказав: “Ти є Христос, Син Бога Живого”, але Господь передбачав, що всi вони спокусяться, розбiжаться i залишать на Голгофi Його Самого.

     Згадаймо, що сказали воскреслому Iсусу Христу еммауськi супутники: “Ми ж сподiвалися, що це Той, Хто має визволити Iзраїль”. Слова “ми ж сподiвалися” свiдчать про те, що ученики зневiрилися в Iсусi Христi. На хрестi їхнiй Вчитель видався їм не Сином Божим i не Царем Iзраїльським, який нiбито повинен був визволити юдейський народ вiд римської неволi, а звичайною людиною.

     Передбачаючи розчарування ученикiв, Iсус Христос хотiв попередити їх, що Його страждання будуть добровiльними. Вони потрiбнi для спасiння людського роду вiд грiха i смертi. Господь хотiв переконати апостолiв, що Його страждання не будуть ознакою Його слабкостi. Коли в Гефсиманському саду ап. Петро буде намагатися захистити Його, Вiн скаже йому: “Чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, i Вiн пошле на захист легiони ангелiв”.

     Господь попереджав апостолiв, що Йому належить багато постраждати вiд язичникiв, бути вбитому i на третiй день воскреснути. Цi слова Христовi апостоли чи забудуть, чи не звернуть на них уваги. Як ми знаємо iз Євангелiя, апостоли не згадають їх пiсля смертi Iсуса Христа i не повiрять жонам-мироносицям, що Вiн воскрес, як обiцяв.

     Для того, щоб утвердити вiру апостолiв пiд час Своїх страждань, Господь зробив їх свiдками однiєї надзвичайної подiї. Вiн преобразився перед ними, показавши славу Свого Божества. Для цього Iсус Христос взяв трьох апостолiв: Петра, Якова та Iоана, пiднявся на гору Фавор i став там молитися Богу Отцю. I коли Вiн молився, лице Його засяяло незвичайним свiтлом, одяг Його став бiлим як снiг i блискучим. В цей час явилися з того свiту Мойсей та Iлля i стали говорити з Ним про Його страждання i смерть. Апостоли все це бачили i чули. I ось хмара осiнила їх, i з хмари вони почули голос: “Цей є Син Мiй Улюблений”. Голос був у той час, коли з Iсусом Христом вже не було нi Мойсея, нi Iллi.

     Преображення Господнє настiльки вразило апостолiв, що ап. Петро в натхненнi вигукнув: “Учителю, добре нам тут бути!” Цi слова свiдчать про те, яке блаженство вiдчули апостоли пiд час Преображення Господнього.

     Господь усе зробив для того, щоб вiра апостолiв не похитнулася пiд час Його страждань. I все ж таки i Преображення Господнє не допомогло апостолам. Настiльки немiчна людина через свою грiховнiсть. Той же ап. Петро, який говорив “добре нам тут бути”, i що вiн не вiдречеться вiд Христа, навiть якщо всi вiдмовляться, i що вiн готовий за Христа навiть вмерти, – вiдрiкся вiд Господа перед такою незначною людиною, як служниця.

     Ось такою немiчною є людська природа. Тому на прикладi ап. Петра свята Церква звертається до нас з такими словами: “О чоловiче, будучи плоттю, не хвалися!”

     Який урок повиннi ми зробити для себе з Преображення Господнього? Нам треба знати, що апостоли бачили на Фаворi не Божество, а лише славу Божества, свiтло. Божественна сутнiсть недоступна людинi. На горi Синай на прохання пророка Мойсея показати Своє лице, тобто Божество, Бог сказав, що людина не може побачити Божество i залишитися живою. Навiть погляду на сонце не може витримати людське око.

     Святi Отцi говорять, що апостоли бачили на Фаворi свiтло, але це свiтло не є “тварним”, тобто створеним. Воно не матерiальне. В Святому Письмi сказано: “Бог живе у свiтлi неприступному”.

     Якщо Божество недоступне для людини, то чи може бачити вона славу Божу, тобто оце свiтло, в якому живе Бог? Ця слава, або свiтло, доступна людям. Славу Божества бачили апостоли на Фаворi, Мойсей – на горi Синай. Господь показував Свою славу i святим новозавiтної Церкви. У свiтлi Божества перебувають ангели i душi померлих, яких Бог прийняв пiсля смертi у Своє Царство. Заради того, щоб прийняти нас у Царство Слави, i прийшов на землю Син Божий Господь наш Iсус Христос. Те, що бачили на Фаворi апостоли i що вони там вiдчували, побачимо i вiдчуємо й ми у Царствi Божому, якщо будемо жити вiрою за заповiдями Божими. Господь обiцяє нам великi блага. Вiн сказав: “Радiйте i веселiться, бо велика нагорода буде вам на небесах”. Амінь.

(84)