Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені у Христі брати та сестри!

Богородиця – Мати, яка народила Бога. Діва, яка прислужилася для нашого спасіння. Вже ми народжуємося і маємо тверде впевнення, що не будемо покинутими в цьому бурхливому світі, маючи таку Заступницю на небі. А як відбулося її народження? Наше народження – це плід любові батьків і волі Божої на те.

 

Народження Маріїне – це багатовікова праця і виточування почуттів у багатьох поколінь предків Пресвятої Богородиці і Йосифа Обручника, починаючи від Адама і Єви, правда, обов’язково згадуючи Авраама, котрий зміцнював і неначе у вогні виточував свою віру, життям сина доказував вірність своїх переконань Богові; Давида, котрий, дорого заплативши за власний гріх і оспівавши Бога в псалмах, стає знову гідним надати кандидата для продовження родоводу Ісуса Христа; Соломона, котрий вже є прикладом для людей, бо не просить у Бога багатства, а мудрості, мабуть, не споглядаючи чогось надто корисного в багатстві, наче розуміючи, що Бог стає нам близький не через майно, котре дає нам, а через пізнавання і віру; і так від Авраама до Давида – чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення – чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять (Мт .1,17), усі вони старалися, проживаючи день, позбавитись гріховних пороків і здобути Божу прихильність. Кожен з них старався, себе очищаючи, послужити для народження Джерела, з Якого потече вода вічного життя.

 

А святі і праведні Йоаким і Анна? Як же вони послужили для народження Богородиці? Розгляньмо докладніше, наскільки нам дозволено осягнути, їхнє життя приниженим у пустиню до пастухів, які пасли його стадо і там плакав над тим, що не має дітей. Рабиня Анни, по імені Юдиф, старалася потішити Анну , яка дізналася про події в храмі, але не могла: бо хто міг потішити ту , журба якої стала глибока, як море? Одного разу сумна Анна пішла у свій сад, сіла під лавровим деревом, зітхнула із глибини серця і, возвівши свої очі, повні сліз, до неба, побачила на дереві пташине гніздо з маленькими пташенятами. І промовила: «Горе мені, бездітній! Мабуть, я сама грішніша серед дочок Ізраїлевих, що одна серед усіх жінок принижена.

 

Всі носять плід своєї утроби на своїх руках, – всі потішаються своїми дітьми: мені одній є чужою ця радість. Горе мені! Дари всіх приймаються в храмі Божому , і за народження дітей їм надають відповідну шану: я ж одна відкинута від храму Господа мого. Кому я уподібнюся? Ні пташкам небесним, ні звірам земним: бо і ті приносять тобі, Господи Боже, плід свій, я ж одна неплідна. Навіть із землею я не можу себе порівняти: бо і з неї проростають паростки, які зрощують насіння і, приносячи плоди, благословляють Тебе, Небесного Отця…» І так ці незалежні молитви праведників були вислухані, Господь зволікав, щоб показати могутність свою і велич Божого Проведіння. Це згодом виявилося в словах ангела, котрий явився Анні: «Вислухана твоя молитва, зітхання твої пройшли скрізь хмари, сльози твої явились перед Богом, і ти зачнеш і народиш Дочку преблагословенну; через неї отримають благословення всі племена земні, і буде дароване всьому світу спасіння; ім’я їй буде Марія».

 

І подібне об’явлення ангела було і Йоакиму, та наказано іти до храму Єрутя. Йоаким і Анна проживали вже 50 років у шлюбі, і у них не було дітей. У цей час на таких людей дивилися, як на грішників, які не сподобляться, щоб з роду їхнього народився Спаситель (не так, як в теперішній час, що діти в деяких сім’ях є небажаними), хоча праведні жили життям побожним, ділили власне майно на три частини: одну віддавали на церковні потреби, другу на бідних, а останню приділяли на власне використання. Коли Йоаким на велике свято в Єрусалимському храмі приносив дари разом із іншими ізраїльтянами, то первосвященик Іссахар, бувший в той час, не прийняв жертви від Йоакима, оскільки був бездітний, а отже, по своєму розумінню і грішним. Йоаким віддалився посоромленим і салимського, де на нього мала очікувати жінка його, і так зустрівшись, помолилися Богу в храмі та повернулися до свого дому . І зачала Анна дев’ятого дня грудня місяця, а восьмого вересня (дати за ст. стилем) у неї народилася дочка, Пречиста і Преблагословенна Діва Марія, початок і турботлива опікунка нашого вічного життя. (Св. Дмитрій Рос- товський: «Життя Святих» на вересень місяць, том-1, Москва, 1991 р., в-тво «Православна книга»).

 

Звернімо свою увагу на те, що народилася Марія не ніби з похоті, яка є в молодому подружжі, а від пристарілих, сповнених дос-віду духовного і благодійного життя, стареньких Йоакима та Анни, котрі, постячи і молячись, довірили своє життя Богові. Ми ж, дорогенькі читачі, якщо для нас Бог є Отцем, а ми є для Нього дітьми, зобов’язані брати приклад з побожного життя святих праведників і так свято доручати себе в руки Господа.

 

В дитинстві ми всі молилися на колінках вечором і не раз, втомлюючись, під час молитви опускалися, сідаючи на п’яти своїх ніг , а наша мама, тато, бабуся чи дідусь все підбадьорювали нас, спонукуючи належно розмовляти з Богом. Пресвята Діва стала для нас великою Заступницею і також тою піклувальною силою, котра нас, грішних і стомлених або розчарованих теперішнім життям людей, як малих діток, підводить до щирої і палкої, сердечної молитви. Так піст і молитва праведних Йоакима і Анни та як плід цього – чудесне народження Пресвятої Діви, закликає і нас, і в тяженьку годину нашого життя плекати міцну віру , надію і любов до Бога.Амінь

(53)