Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Возлюблені у Христі брати і сестри!
Поява у світі праведника завжди є велика милістю Божою до людей, бо на праведниках стоїть і тримається весь світ, а святий Хреститель Господній Іван є одним з найбільших праведників, більш якого, за свідченням Самого Господа нашого Ісуса Христа, ніхто «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього.» Мт.11.11
Святий Іоан Предтеча – дитина від Бога, дар Божий, несподівана радість, набута проти надії і очікування. Чи усвідомлюємо ми, що кожна дитина – дар Божий? Чи дякуємо Богу за дітей, яких Він нам дав? Чи для всіх сьогодні народження дитини – джерело очікування і радості? Наскільки бажаним є сьогодні народження дитини для більшості людей? Чи не занадто багато переживають його прихід майже як нещастя? Чи не є вона перешкодою – тим, хто руйнує всі наші плани? Хіба не в нашій країні сьогодні без кінця говорять про небувалу демографічну катастрофу? Кожен день ми переживаємо непоправні втрати – аборти. Не потрібні нікому війни, все йде як би само собою, але на жаль занадто багато людей беруть участь у цій кровопролитній війні проти власного народу. Не важко передбачити майбутнє країни, приріст населення якої невпинно скорочується. Ніяка злидні не може бути виправданням вбивства ще ненароджених дітей. Засоби масової інформації ведуть наполегливу пропаганду вільного співжиття і випадкових зв’язків – замість шлюбу. Хоча кожному ясно, що руйнування сім’ї – руйнування самого життя. Однією з найбільших трагедій для народу, для людства є втрата розуміння важливості й величі народження дитини. Діти – благословення небес, дароване землі. Чи може бути велика радість для родини і для всього суспільства? Діти – земні ангели Церкви.
Сьогодні ми світло вшановуємо пам’ять одного із тих, чиє народження було не звичним, чудесним, а найголовніше воно стало плодом великих цілеспрямованих молитов вже престарілих батьків, яким народження дитини було нагородою за їхню віру і надію, праведність і благочестя, терпіння та відданість Божій волі. Праведними і благочестивими були святі Захарія та Єлизавета – батьки Предтечі Господнього. Сам святий євангеліст не жаліє похвал для зображення високого морального цього подружжя. – «Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно». Лк.1.6. Але ці великі праведники піддаються такій спокусі, більшої біди у старозавітній церкві і не було. Не мали дітей від початку їхнього подружнього життя до самої старості, а це вважалося в той час явним знаком не благовоління Божого, ще що можна подумати про відкинення від Бога.
Можна собі уявити, які полум’яні були молитви цих благочестивих подругів , які при всій відданості виконанню Закону Божого, були позбавлені потомства. Та їхні молитви були вислухані, а більше того вони стали почутими : «Єлизавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі». Лк.1.7. Та хоча ніхто не міг бачити їх на молитві, їхні молитви на небі були вислухані, вони їм зарахувались, вони отримали велику винагороду за свій щоденний подвиг, за всі ті сльози та переживання за це все Господь дарує їм сина, народження якого загоїло ці всі довготривалі рани безпліддя.
Як усе життя праведних Захарії і Єлизавети було нерозривно пов’язане з храмом, так і дитя їх стало храмом Духа Святого. Зазвичай дитина тілесно схожа на своїх батьків. Це теж знак того, що й духовно вона походить на батька і матір. Блаженний Феодорит, повчає, що у творенні душі немовляти беруть участь душі батька і матері. Чи думає молодь що дошлюбні відносини можуть увінчатись народженням дитини? Чи дуже вони переживають про те, що це народження дитини після такого спілкування має бути освячено Божою благодаттю в Таїнстві Вінчання? Про яку любов вони можуть тоді говорити. А чи багато хто з молодих людей, які закладають нову сім’ю пам’ятають про виконання заповідей Божих? Частіше ми можемо спостерігати, що вони взагалі не читають Євангеліє, не ходять до храму, не слухають Бога – свого Небесного Отця, а тому отримують в майбутньому від своїх дітей справедливу відплату: дитина не слухає своїх земних батьків і пізніше стає ніби їх суддею.
Як часто вагітна мати зовсім не думає про свою вагітність, каже самі мерзенні слова і свариться зі своїм чоловіком, не розуміючи, що відбувається в цей час з душею її ще не народженої немовляти, скільки морального бруду відкладається в його серці. Батьки отримують заслужене ними відплата, не розуміють цього, нарікають на Бога і кажуть: «Яка несправедливість! Скільки сил ми віддали своїм дітям, а він замість подяки вони непослушні і жорстокі з нами!» Сьогоднішнє Євангеліє вчить нас розуміння того, яка величезна відповідальність лягає на батьків, особливо на матір, за їх майбутніх дітей. Деякі скажуть: «А що ж нам робити, тепер вже пізно? Ми всі з самого початку робили не так!» Але для Господа все можливо. Перш за все, коли ми бачимо, що наші діти поводяться мерзенним, злочинним чином, то повинні визнати в цьому свою власну провину.
Завершуючи цю науку хотів би поставити в приклад кожному молодому подружжю праведних Захарію та Єлизавету, які маючи великі випробовування стосовно безпліддя, зуміли зібрати всі свої сили і продовжували жити праведно і свято, не нарікаючи ні нащо. Якщо б у нас були такі святі подружжя то і всі ми безумовно були би святими. Амінь.
(44)