Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри!

В сьогоднішню неділю по церковному уставу читалась євангельська повість про Закхея. До великого посту ще далеко,але Церква поступово підготовлює нас до вступлення на прощене покаяння. І саме прикладом істинного покаяння являється образ Закхея митаря.

 Коли Господь проходив по вулиці Єрихону,один із начальників митарів по імені Закхей приклав зусилля, виліз на дерево,тому, що був низький ростом, щоб хоч із далеку побачити великого пророка. У нього не було ніякого прохання до Спасителя. Але напевне його душа не була в спокої, що він виконує обов’язки митаря – тобто людина яка збирає данину в користь язичникам. Митарі за звичай були людьми дуже жорстокими, забирали більше необхідного, і за рахунок цього й самі збагачувались.

Коли Господь проходив повз нього, Він побачив його, і сказав йому по імені:«Закхеє потщався слези: Днесь бо вдому твоєму подобаєт Мні бити.»(Лк.19,5). Закхей зліз із радісним серцем прийняв Господа і Його учнів. Але народ який не любив митарів, не міг зрозуміти чому Господь прийшов до нього в гості,і  всі почали роптати говорячи:«як до грішного чоловіка вниде вітати?». А Закхей проявляє мужність і сердечно кається:«се пол. іменія моєго Господи дам нищим,. і аще ко  чим обідив, поверну четверицею.»(Лк.19,8). Ось який переворот в людській душі трапляється при зустрічі з Христом! Продовжити читання →

(684)