Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені во Христі, браття і сестри!

Сьогоднішнє Святе Євангеліє розповідає нам про оздоровлення однієї згорбленої недугою жінки, яка протягом 18 років несла свій важкий Хрест. Вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. Однієї суботи, коли Ісус Христос навчав у синагозі, побачив її, підізвав До Себе і промовив до неї: „Жінко, ти звільнена від своєї недуги”

 

(Лк.13,12). І поклав на неї руки, й вона відразу ж випросталась і почала прославляти Бога

 

Дорогі мої! Це чудо, а також багато інших указує на Божество Ісуса Христа. Бо чудо — це явище, яке для свого здійснення вима­гає всемогутньої сили Божої, оскільки воно діється поза закона­ми природи.

 

Як свідчить Святе Євангеліє, вистачило одного Його слова, щоб заспокоїти бурю на морі, щоб піднести з ліжка смерті доньку Яіра, щоб віддати нещасній матері з Наїну живим її померлого сина. Подібно було і з Лазарем, який вже чотири дні лежав у гробі.

 

Ці всі і безліч інших чудес можуть легко переконати кожного, що Ісус — це Спаситель людства і світу. Аж ось приходить Ісус. Він зустрічається з терпінням скорченої жінки віч-на-віч, а через неї — з усім терплячим людством.

 

Він спог­лядає на неї із співчуттям, кличе до Себе і кладе на неї Свої руки. Вона стає звільненою з кайданів сатани і своєї недуги, тепер вже може випростатись, піднести свої очі вгору та прославляти Бога.

 

Той самий Христос приходить протягом століть в особах Своїх Апостолів, священиків, монахів, і ревних хрис­тиян до всіх куточків світу, де лише б’ється людське серце. Він споглядає на нього із співчуттям та закликає до Себе. Христос промовляє до кожного з нас, кладе на нас Свої руки, благословляючи нас життям і здоров’ям. І потрібно би за це прославити Христа Бога, як це зробила скорчена жінка.

 

Сьогоднішнє Святе Євангеліє звертає нашу увагу ще і на інший аспект цієї події, а саме, що не всі люди, бачивши чудеса Христові, віддавали славу Богові. Як бачимо, начальник синагоги не радіє разом із оздоровленою жінкою та присутніми, але заявляє: „Є шість день, коли працю­вати належить, – приходьте тоді та оздоровляйтеся ” (Лк.13,14). Коли Христос почув це, сказав у відповідь: „Лицеміре – хіба ж не відв’язує кожен із вас свого вола чи осла від ясел і не веде напоїти?

 

Ісус Христос осудив сліпу ревність начальника синагоги, назива­ючи її лицемірством. А як часто ми у своєму житті зустрічаємось з лицемірством. Лицемірство згасило любов між людьми і породило не­довіру одних до одних. Світ має велику потребу в любові і співчутті, у щирій допомозі одні одним.

 

ПРИКЛАД. На березі моря стояла одна невеличка хатина, у якій проживала бідна вдовиця. Берег там був скелястий, а море дуже небезпечне для мореплавців. І не один раз бувало, що ця жінка зі страхом бачила, як вже близько берега із хвилями боролись кораблі, і чула крики потопаючих. В одну особливо буремну ніч, коли вітер викликав стихію, хвилі бушували над морем, вона не могла спокійно заснути, лише думала про те, скільки людей загине біля берега, де стоїть її хатина. Раптом їй в голову прийшла щаслива думка. Віконце її дому виходило на море, і вона вирішила поставити лампу на вікно, Щоб отак попередити рибалок, що вони знаходяться вже поряд зі скелястим берегом. Так вона і зробила, із тих пір кожної ночі лампа світилась у її вікні, і багато мореплавців врятувались завдяки їй.

 

Будьмо і ми цим рятівним світлом для людей, які провадять боротьбу серед пітьми з хвилями життєвого моря. Любов до ближ­нього може зробити дуже багато добра, якщо людське серце ро­зуміє, як нелегко плисти бурхливими хвилями цього життя. Тож не жаліймо праці для порятунку наших ближніх, щоб колись за це отри­мати вічну нагороду на Небі! Амінь.

 

(109)