A story about the world inside and around a person to whom everything is always wrong.

Father, I repent of my irritability, the fact that I am constantly angry with people. It seems to me that they do everything wrong. And it constantly drives me crazy. I can’t calmly watch how people don’t want to become people. They don’t even try. They struggle in their affairs, problems, mistakes. I myself, of course, am not ideal, but at least I think about it.

I repent of my lack of respect for the authorities.  I came across a district newspaper yesterday, and there was an interview with the mayor. I read it carefully, and I was so angry. Two and a half lanes, and all about nothing. No answer at all.

He is asked when the roads will be repaired, when air conditioners will be installed in the hospital, when the market will be put in order, and he is about the strategy of urban development, about some ideals. What are the ideals when the city is dying? It is necessary to work, not to speak with people’s teeth, to solve issues, not to give interviews.

I repent, father:  as soon as I come to the store, I immediately get angry. What do they sell us in stores? This is no longer human food, but genetically modified poison.

Here are the tomatoes on the counter. I can’t look at them, they are as if from a conveyor belt. Smooth, red, shiny. Like dummies. Or here is the meat. I spent my entire childhood in the village. Well, there is no red meat like that!

But there is a store, you can’t go outside without getting angry. Everything is gassed, poisoned. Nothing to breathe. As children, we used to run to our river to swim with the boys, but now even fishermen don’t go near it. Mud, chemical waste, petrol stations everywhere. In winter, the streets are sprinkled with some kind of dirt.

And no one thinks about the fact that in the spring all this will melt and flow onto the flower beds. After all, someone allows all this, because it is beneficial for someone that we poison ourselves. They should take care of our health, but on the contrary, they cause harm. What kind of people? Inhumans of some kind. How not to get hot here?

Father, I am not a supporter of conspiracy theories, but, I will say frankly, I  sin with suspicion . I think they are working very well on us.

They are advancing on all fronts. And the Church in particular. And this, first of all, is an ethical, spiritual attack! After all, it is already impossible to turn on the TV. Everywhere is debauchery, violence, consumerism. Spiritual genocide. And many, very many at all levels condone this.

But we ourselves are drowning each other. You go to Facebook, and there is curling right there.  One of the other did not make such a comment, and the other did not scold him a bit. And the so-called friends watch and throw wood into the fire. And everyone wants to present themselves as smarter than others. To publish something to get a hundred “likes” at once. And Orthodox too.

I, Father, repent, wrote to them a couple of times there: ” People, stop, why are you cursing like dogs?  Come back to real life!” And they pay zero attention, they are interested in finding out the relationship.

I sin, father, by constantly condemning my colleagues.  After all, the fact that no one works does not surprise anyone anymore. What else can be expected from a society of total imitation? The mayor simulates running the city, GMOs simulate tomatoes, and people simulate work at work.

Не то, щоб вони там нічого не роблять. Роблять. Кудись дзвонять, про щось домовляються, щось пишуть, якось звітують. І всі дуже зайняті. Ось мені днями допомога потрібна була за проектом, так в конторі ні у кого ні хвилинки не знайшлося. А чим вони зайняті? Гонитвою за здобиччю? Каюся, образився я на них.

Згрішив, батюшка, гнівом на дитину. Прийшов додому з роботи. Настрій паршивий. Сів за стіл. Дружина борщу налила. А тут нащадок мій прибігає: «Мамо, говорить, їсти хочу». Сів він поряд зі мною і давай навертати. Гаразд би їв тихо-спокійно, я б слова не сказав.

А він сидить, хлюпає, прицмокує, і після кожної ложки так зітхає, неначе тиждень крихти в роті не тримав. А я ж розратований після роботи, терпів-терпів спочатку, а потім схопився різко так з стільця, хлопнув по столу кулаком і як заволаю: ну навчися ти хоч їсти по-людськи, сидіти поряд з тобою неможливо! Грішний батюшка, не стримався.

Гаразд, думаю, хоч на вихідних відпочину. Узяв санки, пішов з дитиною на гірку покататися. Тільки поїхало моє хлоп’я, так відразу ще в якогось хлопчину врізався. Той вгору піднімається, пихкає, санки свої за собою тягне. Ну, ось не можуть батьки дітям пояснити, що підніматися на гору там же, де з неї інші з’їжджають, не можна.

А коли їм пояснювати, вони пиво п’ють та в телефони свої мобільні дивляться. Ну нескладно ж сказати дитині, відійди ти на 15 метрів убік і піднімайся!Почав я їм щось втлумачувати. А вони обличчя кривлять, не розуміють.

А один дід з бородою, інтелігентний ще такий, мені говорить: «А ви знаєте, гірка для того і потрібна, щоб один одного з ніг збивати і в снігу валятися». «Я подивлюся на Вас, – кажу, – коли ваш онучок в травмпункті валятиметься».

Ось сьогодні в храм прийшов, думаю, душею заспокоюся. А тут усі якісь похмурі, метушливі. Одна бабця мені взагалі каже: «Ти тут не стій, заважаєш». Я їй відповідаю: «Матір, це ж храм Божий, кому я тут заважаю?»

Тут ще діти під ногами носяться, кричать, не дають зосередитися. Диякон кадити вийшов, а у самого очі бігають, ну видно, що не про те він думає.

That’s how I live, father. I get angry, swear, take offense. And what to do? Here you are saying that  my irritability towards other people  is my personal hell. Well, how else? If they don’t want to be people? They don’t even try, father.

You have to live in hell.

(65)