Христос Рождається!

Славімо Його!

 З ласки Божої ми прожили ще один рік нашого життя. Перед нами відкривається брама часу і постає наступний рік – новий. Наше святкування Нового Року завжди припадає на січень, місяць, коли святкуємо Різдвяні свята. Тому через цю браму бачимо також події двотисячолітньої давнини. Споглядаємо на Христа, Його Різдво, Обрізання, Хрещення. Разом з тим, як і кожного року, коли ми оглядаємось на минуле, нас огортає біль через те, що стільки поколінь уже відійшло з цього життя. Скількох немає вже серед нас. Однак, споглядаючи в ці дні на Воплоченого Бога, а за кілька місяців на Воскреслого, розуміємо, що вони вступили в ту вічність, яка очікує і нас. А щоб вона була щасливою для нас, скільки зусиль ще треба прикласти.

 

Тому, перш ніж вступити в новий період нашого життя, покаймося перед Господом, визнаймо свої помилки і візьмімо минулорічний життєвий досвід, щоб їх не повторювати. Пам’ятаймо, що суть життя в тому, щоб любити Бога та ближнього і діяти тільки в ім’я цієї любові. Якщо ми усвідомимо цю істину і керуватимемось нею в усіх без винятку життєвих ситуаціях, то впродовж наступного року зробимо суттєвий крок в напрямку до Бога.

 

Роздумуючи над сьогоднішнім днем, бачимо збіг трьох свят: Нового Року, Обрізання Господнє та святого Василія Великого, кожне з яких у свій спосіб промовляє до нас.

 

При нашому народженні батьки дали нам ім’я. При його виборі керувалися такими критеріями як значення імені, чи вибирали покровителя. Щодо сьогоднішнього свята, Господь сам собі вибрав ім’я, звіщаючи місію, яку мав намір сповнити. Ім’я Ісус означає «Спаситель». Христос воплотився, прийшов, щоб спасти людину від неволі диявола, відкупити від первородного гріха.

 

Христос, як друга Божа Особа, є понад усяким законом, обрядом чи звичаєм, однак, дозволяючи на собі здійснити обряд обрізання, виявляє свою покору, дає приклад дотримання закону. Це є добрим прикладом і для нас, християн, щоб дотримувались закону Церкви, через яку Господь діє, її звичаїв, заповідей та науки.

Одним з тих, хто своїм життям засвідчив цей закон Божий, був святий Василій Великий, архієпископ Кесарії Кападокійської. Народився він 330 року в сім’ї ритора. Сім’я відзначалась побожністю, ревністю в вірі та освіченістю. Хрещення майбутній святитель прийняв пізніше, аж в двадцятип’ятирічному віці. Після цього усамітнюється в безлюдному місці. Відвідавши у свій час Єгипет і Сирію, прагнув і в своєму пустинному усамітненні створити монашу спільноту. В 362 році отримує священичі свячення. А в 370 році, в сорокарічному віці, приймає єпископське служіння в своїй рідній Кесарії. Наступні дев’ять років його життя були чи не найважчими. Імператор Валент на сході починає переслідування християн, тому боротьба з ворогами віри, зіткнення зі світською владою, невтомна діяльність в розбудові своєї єпархії є характерними в цей період життя святителя. Помер святий Василій Великий в січні 379 році на п’ятдесятому році життя. Велич цієї особи в історії Церкви є безумовною. Кесарійський святитель займає визначне місце завдяки своїй освіченості, святості, діяльності як архіпастир, організатор чернечого життя, аскет, богослов.. А багато чернечих спільнот і в наш час послуговуються його правилами монашого життя. Не одному християнину життєвий доробок святителя відкрив двері до Небесного Царства.

 

Давайте ж і ми ввійдемо в наступний рік, щоб будувати й творити. Щоб стати всім для Бога і для ближніх, не питаючи, чи нам це вдасться. І навіть якщо впродовж цього року не одразу зауважимо успіх, не занепадаймо духом, черпаймо сили в Бозі, наслідуючи приклад святого Василія Великого чи інших подвижників попередніх поколінь, сміливо, і твердо будуючи Царство Боже, Царство Любові вже тут, на землі: в наших родинах, спільноті, громаді, державі і найважливіше — в наших серцях. Не відкладаймо на завтра те, що можна зробити вже сьогодні, цього року, не чекаймо сприятливих обставин, використовуймо кожну нагоду, щоб наша любов до Бога і ближнього виявились активною і творчою. Амінь.

(367)