The church service is interesting in its content and meaning, of course, when you understand what the service is about. You can understand the divine service only by preparing or, better to say, by constantly preparing for these special moments in the life of every Christian. Of course, you can “go” to the Internet and read a lot of interesting things about this or that holiday, for example, the history of the emergence of traditions related to worship on this or that day. It will certainly be interesting. However, all this will not let you feel the full beauty of the temple service! Simply because such preparation will not be enough!
How to prepare for the service
In my opinion, services are mainly attended for the sake of traditions and for the content of a particular day or holiday. Someone goes to the church only to collect Baptismal water, to consecrate candles, willow (palm) twigs, an Easter basket with “dishes”, the beginnings of fruits, etc. Of course, if you keep only the traditional side of Christian life, such alternations of purely external manifestations of church traditions can get boring or you simply lose a sense of reverence for this or that liturgy.
Fasting, which is perceived only as abstinence from certain types of food, soon gets boring, annual trips for holy water on the day of the Baptism of the Lord or for willow twigs (many other traditions can be added here) can eventually give rise to the question “Maybe this time I will miss the service, after all, I still have holy water at home (willow twigs, etc.)…” In my pastoral practice, there was a case (and not one) when a person, a parishioner, told me not to come to consecrate his home on Epiphany again, because I already did it last year. It is when traditions are sought in temples that people may become uninterested over time, and worship may become incomprehensible at all. And here the language of the service will be of no use here. Traditional manifestations of our faith or “faith in the soul” alone will not get you far.
So, the first thing we need to take into account if we want to take our “interest” in the Church to the next level is to add content to the traditions. It is important to be oriented in the history of the origin and correctly understand the meaning of this or that tradition, as well as its attachment to this or that religious service. In this case, you will very soon want to understand the divine service itself and you will begin to study it. And at this stage, many people begin to understand why priests in churches, in the columns of church newspapers, on the radio and on television often talk about the need to read the Holy Scriptures at home. It turns out that without at least an orientation in the Holy history of the Old Testament and knowledge of the New Testament, some worship services will appear to us simply as a set of words and expressions. If I do not know who Adam and Eve are, or Lamech, or Jacob and the Old Testament patriarchs, or an evangelical harlot and a paralyzed man with demoniacs who were healed by Christ, then let them read 30 Great Penitential Canons to me – at the service I will feel out of my skin. I will repeat that the language of the service will not play a role.
Зміст – головне
До богослужіння в той чи інший день ми можемо бути готовими якщо постійно готуємося до нього читанням Святого Письма, вивченням трудів святих отців, переглядом прикладів віри у житіях святих та самостійну домашню молитовну практику тісно переплетену із життям по вірі. Проявляючи один до одного непихату, чисту, християнську любов та милосердя, ми стаємо ближчими до Бога і можемо краще зрозуміти зміст і необхідність богослужінь та пов’язаних з ними церковних традицій. Тоді нам стає у храмі цікаво!
«Моя мама (бабуся) ходила в цей день за святою водою, а я зустріну його на Карибах»
Вище згадувався приклад щорічного освячення житла, коли людина відмовилася від молитовного візиту через те, що все це вже у неї було зроблено минулого року. У декого, ймовірно, виникла на вустах посмішка через те, що ці дні сприймаються, як мені казали: «Це ваші жнива, отче».
На рахунок жнив можна й посперечатися (і деякі священики чудово розуміють чому), але головна проблема на мою думку у іншому: деякі люди сприймають щорічне освячення будинків чи освячення пасок, води, дотримання постів, спів та вітання словами «Христос народився», «Христос воскрес!» і т.ін, тільки як традицію. Саме тому цим людям це все може набриднути. Особливо наступному поколінню у такій сім’ї. Якщо передавити з покоління в покоління тільки зовнішні прояви традиції, то дуже скоро одне з нових поколінь скаже: «Моя мама (бабуся) ходила в цей день за святою водою (святити пасху чи протягом посту відвідувала храм), а я зустріну свято у відпустці на Карибах»! Шкода, що інколи звичку «традиційно» відвідувати храм у «традиційні» дні за «традиційною» святинею сприймають за самодостатню віру. camtasia studio crack
Церковні традиції – це життя Церкви
Традиція у Церкві завжди жива, дієва і актуальна. Вона ніколи не буває минулою, застарілою, або тою яка втратила значення до наступного року через причини календаря. Щоб традиції нам не набридали, а, навпаки, спонукали до духовного росту, потрібно бачити в них єднання сьогодення з тими моментами священної та церковної історії, коли ті чи інші традиції виникали.
Йдучи в храм на чергове богослужіння нам слід пам’ятати, що там не буде театру, де грають вже всім давно знайому п’єсу одні і ті ж артисти; там, у храмі, відбудеться наше єднання з вічним Богом, проекція вічності на сучасність, де вічне йде до нас, а сучасне вливається у вічність. На літургії ми стаємо причасниками Тайної Вечері, ні, не нової кожного разу, а тої самої Тайної Вечері де Христос Сам встановлює Євхаристію. Готуючись до Воскресіння Христового – Пасхи Христової – постом та молитвою, ми утримуємося від гріха та йдемо за тим самим Іісусом Христом, який Сам постився та постійно молився. Йдемо за Ним не тому, що Йому було в пустелі добре й легко, а для того, щоб пізнати себе, духовно зміцніти та розпочати сходження до Господа Слави сходинками щирих чеснот. Переживаючи події Страсного тижня ми не знову розігруємо сцену із життя Спасителя, я стаємо споглядачами тих страшних днів, коли Сина Божого продали за 30 монет, невинно засудили, катували, розіп’яли та погребли.
Через річне чи денне коло богослужінь Церква дає можливість кожному з нас приєднатися до найважливіших подій не як сторонні глядачі: ми стаємо учасниками та причиною відомих подій. Через богослужіння ми пізнаємо, що всі події відбулися не тільки для когось там у минулому, а мені залишилося тільки це згадати та «розіграти», але й для мене особисто: я сам (чи сама) є співучасником разом з іншими такими ж як я дітьми Божими. Таке відношення до церковних традицій заставляє нас задуматися про любов Божу до нас, нашу недостойність та підносити подяку Богу за Його турботу. Все ж таки церковні традиції цікаві, адже через них ми долучаємося вічності, якщо хочемо це зрозуміти, звичайно.
So, let’s prepare for services to feel how eternity breathes today. Then we will have eternal every day, and we will perceive the repetition of traditions from year to year as another opportunity to unite with important moments for our salvation.
Source: http://pravsvit.org/
(221)