Розпочався Великий піст — час для посилених молитов, справ милосердя та духовних подвигів. Піст і молитва — це духовна зброя проти гріха, вони зміцнюють нашу віру, приносять мир у наші душі та з’єднують із Богом.

 

Зважаючи на складну cуспільно-політичну ситуацію в Україні, задля відновлення миру в нашій Батьківщині та збереження цілісності нашої Держави, благословляється духовенству, чернецтву та мирянам Української Православної Церкви щоп’ятниці Великого посту посилити піст (по можливості з повним обмеженням у їжі, окрім хліба й води до заходу сонця), а також прочитувати протягом дня по 12 молитов «Отче наш» із земними поклонами та 12 молитов «Богородице Діво» із земними поклонами.

 

Нехай Всемилостивий Господь прийме наші труди, зцілить наші серця від гріха, злоби та ненависті і сподобить у мирі та злагоді зустріти Його Славне Воскресіння.

З благословенням

+ОНУФРІЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

За матеріалами: http://news.church.ua

(19)

За своєю природою людина володіє великим благородством. Вона любить доброту, жертовність та кожну чесноту, бажаючи вдаватися до них, навіть якщо її любов до Бога та віра охолонули.

 

Будь-яка недобродійна дія викликає у людини обурення, чи здійснює вона її сама або – набагато частіше – якщо невірно діє хтось інший. Гостре око розуму помічає всі подібні дії, а пильна совість прагне оцінити їх. Звичайно, вона намагається зробити це правильно. Проте, нічого не досягає. Чому?

 

Це відбувається тому, що совість стикається з несподіваним посередником – власною персоною, яка всіляко реабілітує свої дії і в той же час категоричо осуджує погані вчинки оточуючих. Свої ж пороки людина не тільки не засуджує, а «пестить і леліє». Вони – немов її улюблені діти…

 

Людина не перебуває завжди в однаковому духовному стані. Інколи вона злітає високо, прагне лише до чесноти, абсолютно забуваючи про пристрасті та насолоду. А іноді відчайдушно до них вдається, через що сама не може розібратися в собі. А це – трагедія людської особистості.

 

Всередині людини любов дорівнює ненависті, жертовність – егоїзму, користь – милосердю, чистота – розпусті. Перемагає те, з чим людина себе співвідносить. Поєднує себе з Христом? Перемагає Христос. З сатаною? Перемагає сатана.

 

Людина вільна. Її свобода ні на мить не зникає. Бажаємо ми того чи ні, ми мінливі.Кожну хвилину ми здатні змінити думку або рішення. Тому кожну мить ми покликані відповідати на запитання: «Чи поєднуємося ми з Христом?»

 

І кожен раз ми можемо відповісти на це запитання «так чи ні». Така причина, за якою людина несе безмежну відповідальність за кожну прожиту мить свого життя.В одну мить людина може із занепалої людини перетворитися на дійсного ангела. І, навпаки, з ангела – в чудовисько. Ця мить називається розкаянням – зміною думки. Покаяння – це зміна від злого до доброго. Протилежна зміна іменується падінням.

 

Таким чином, потрібне пильнування: невсипущий погляд в боротьбі за збереження наших досягнень. Саме слово «падіння» жахає. А коли мова йде про духовні питання, падіння – це трагедія. Адже у цю мить людина переживає жахливе потрясіння, результати якого сумні.

 

Як пише преподобний Ісаак Сирін, пелена плотської насолоди не дозволяє розуму пізнати дійсного Бога. Як пара, що піднімається від сирої землі, робить повітря непрозорим, так і ця пелена заважає нам побачити Бога. Той, хто не помічає цього, не усвідомлює, що перебуває в пітьмі, а значить, не тільки не має чеснот, але і не знає, що означають їх назви. Проте, така людина вважає себе за найбільшу та найдосвідченішу на цьому світі, хоча насправді вона нікчемна.

 

Основа усіх чеснот – упокорювання. Саме воно веде нас до чеснот, а через них – до богопізнання. І навпаки: думка про те, що ми знаємо усе, про усе міркуємо вірно та чинимо правильно, розлучає нас з Богом.

 

Митрополит Мелетій (Каламарас)

Повний зміст статті – “Православие.RU”

Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2015, №1

(15)

Невміння спілкуватися

 

Часто батьки зовсім не  прагнуть порозумітися з дитиною і в результаті просто не розуміють, що нею рухає. У підлітковому віці вона вже хоче бути «як дорослі», але справжньої дорослості її не навчають. Батьки, може, і бачать, що вона йде не по тій дорозі, але не розмовляють з нею спокійно та дружньо, а починають за звичкою читати мораль.

 

Вони взаємодіють зі своїм чадом методом заборон та покарань, а це тільки ще більше робить дитину жорстокою. Часто дитині дуже потрібна психологічна допомога від найближчих людей, тому батьки повинні навчитися говорити з підлітками тактовно, співчутливо.

 

Неувага

 

Дитиною потрібно займатися з ранніх років, щоб в підлітковому віці не виникло серйозних проблем. Зрозуміло, батьки не в силах звалити весь її  розвиток на свої плечі. Проте є, наприклад, різні гуртки, студії, спортивні секції.

 

Так, потрібно, щоб батьки намагалися робити зусилля, возили туди своє чадо. Але якщо цим не займатися, ми ризикуємо отримати в майбутньому конфлікт. Коли дитина увійде до перехідного віку, вона подивиться на свою сім’ю вже цілком свідомим поглядом та кидатиме багато гнівних докорів, демонструватиме, що ображена на батьків і бачить певну їх некомпетентність в справі її виховання.

 

Гіперопіка

 

Гіперопіка нітрохи не краще, ніж неувага до дитини. Як часто я чую скарги вже дорослих людей на те, що батьки зіпсували їм життя, вибравши за них інститут, професію, друзів! У підлітковому віці дитина прагне виділитися, стати авторитетною в колі однолітків, але не знає, як це зробити. І в такі моменти батьки, схильні до надмірної опіки, знаходять для неї спосіб самоствердження, який дитина з радістю починає втілювати в життя, – наприклад, навчання на відмінно.

 

Немає нічого поганого в хорошому навчанні, але прагнення завжди жити тільки на п’ятірку дуже згубне з психологічної точки зору, не кажучи вже про те, що побудоване воно на вигодовуванні гордині та пихатості.

 

Насмішки над першими почуттями

 

Конфлікти дітей з батьками можуть бути і на грунті першого кохання. Батьки кажуть: «Рано тобі ще! Яка любов?» Вони починають насміхатися над цими почуттями, і в результаті перші стосунки не зустрічають ні розуміння, ні підтримки – лише засудження.

 

Підліткові потрібно допомогти пережити перші почуття, щоб він зрозумів, чому його до цієї людини тягне, чи добра ця людина, або тут якась мрія, придумана особистість. Тато у цю мить міг би сказати: «Ти закохався? Я дуже радий, давай поговоримо з тобою про це. А знаєш, чому я звернув увагу на твою маму, з чого все розпочалося?»

 

Контроль замість виховання

 

Багато батьків забувають, що виховання – не покарання і заохочення, не контроль. Це створення умов для повноцінного розвитку особистості. А у нас воно часто зводиться до застосування репресивних заходів. Батьки обмежують дитину в її бажаннях та потребах, а потім стикаються з тим, що в підлітковому віці дитина вже нічого не бажає!

 

Нічим не цікавиться, нікуди не прагне, а весь час грає в комп’ютерні ігри. І ось людина зростає. Але є вік паспортний, а є вік психологічний, соціальний, духовний – і він часто через помилки батьків «відстає» від паспортного.

 

Ірина Мошкова

Журнал для сумніваючихся – ФОМА

Переклад українською – газета “Волинь Православна”

 

(16)