Архив за месяц Грудень 2020

Як правильно зустріти день святого Миколая

Опубликовано в

IMG_0627

The saint expects good deeds from us, and we from him – mercy and prayers before the Lord

 

– Saint Nicholas is loved and honored only in the Orthodox Church? How to properly celebrate December 19? Is it enough to just give gifts to children? 

WhatsApp Plus Holo Mod Apk

– “Their speech is distributed over the whole earth and their verbs are at the end of the universe.” Not much has been written about St. Nicholas, and he himself did not write anything. However, this saint is known all over the world as a saint who pleases God. His life was so full of faith and deeds that he is known and glorified not only by Orthodox believers, but also by Catholics, Protestants, and even Buddhists! For 17 centuries, people have been coming to it, as to the Life-giving Source, from which they come overflowing with the joy of life and earthly goods .

 

Why? Because he helped people even in his earthly life. He stopped a poor father who, out of despair, wanted to give his daughters to a bad marriage for the sake of money, and thereby saved the family from the grave sin of fornication. Calmed the storm at sea and prevented the ship from sinking, on which people were calling to St. Nicholas. Innocently convicted governors turned to him, and Saint Nicholas saved them, appearing to the emperor in a dream. At the first Ecumenical Council, out of jealousy for God, he boldly struck the heretic Arius on the cheek, for which the other bishops removed the omophorus and the Gospel from the saint. On the same night, all the bishops who were at the Council saw the same dream: that the Lord and the Mother of God handed Saint Nicholas the Gospel and the omophorus, as evidence that the Lord Himself was not angry with Saint Nicholas.

 

We do not have such a city where there is no church of St. Nicholas. There is no such house of believers without an icon of St. Nicholas. Students turn to him for help in order to pass exams well, patients before surgery – and he is on time everywhere. 

 

December 19, like any holiday, should be celebrated in the temple of God. Therefore, on December 19, we have the feast of St. Nicholas. And during the service, we will congratulate the children and give them gifts. So that modern children know that it is not some Santa Claus who helps them, but St. Nicholas! He loves and cares for every child and adult. He expects good deeds from us, and we from him – mercy and prayers before the Lord. Of course, on December 19, we will all pray the same prayer that is prayed by all Orthodox churches and monasteries around the world – for peace in our country. This is a special prayer about blocking evil and ending internecine hostilities in Ukraine.

 

 We pray at every Liturgy for those who have received mutilations and are in hospitals, and we do not leave prayers for the dead, who laid down their lives on the battlefield for faith and our Motherland. And during the day we will bless the children, offer prayers to Saint Nicholas and ask the Lord to protect our children and our country.

 

(73)

Проповідь на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці

Опубликовано в

Vvedenie-vo-hram-Presviato-Bogoroditcy-big

Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені во Христі, браття і сестри!

Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, не має в собі Євангельського підгрунття. Це свято, як і свято Різдва і Успіння Божої Матері, засноване на традиціях Церкви. Апостол Павло в послані до Солунян пише: «Отже, браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посланням» (2Сол. 2. 15). Наглядним прикладом шанування Божої Матері в Православній Церкві є сповіщення від Бога Архангелом Гавриїлом Діві Марії про народження нею Спасителя Світу (Лк. 1. 26-38).Те що Марія стала Матір’ю Ісуса Сина Всевишнього говорить і родичка Пречистої праведна Єлисавета «І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене» (Лк. 1. 43). Про шанування Божої Матері свідчать і слова самої Діви «…ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди» (Лк. 1. 48). Тому в Православній Церкві Богородиця завжди була, є, і залишиться на всі віки Чеснішою від Херувимів і незрівнянно Славнішою від Серафимів…

 

     На протязі тисячоліть існування Церкви Христової любов до Божої Матері тільки зростає серед людей, слава Її свято бережеться для майбутніх поколінь. Свідчень явлення Божої Матері в світі більш як достатньо. Людство неодноразово пересвідчується – що ніколи не лишає Вона грішного світу, рятуючи його від бід і лихоліть, війн і епідемій, хвороб і небезпек, всюди де лишень призивається Її святе ім’я присутня ЇЇ свята допомога. Діва Марія це Незгасаюча Свіча, це Храм Нерукотворний, увінчаний сяйвом Божества і Святості, це Мати світу. Її життя було цілковитою посвятою всього свого єства на служіння Богові. Тому апостол Павло свідчить: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого… тож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1Кор. 6. 19-20). Святі отці Церкви, зокрема святитель Феофан, пояснює значення Введення в храм – в Святеє Святих – Діви Марії. Не маючи в собі гріха, не осквернена нічим, але вже спроможна чистим серцем, не оскверненим тілом, ясним розумом відкликнутися на святиню, на славу, на дивність Божу, трьохрічна Отроковиця – входить в глибини молитовного споглядального спілкування.

 

     В богослужбовій мінеї, ми читаємо, як Їй тихо говорить Архангел Гавриїл, що Вона відкрилась Богу, і приготувалась стати місцем втілення Прийдешнього Спасителя.

 

     Апокрифічне євангеліе апостола Якова подає, що до трьох років Діва Марія жила в Назареті, зі Своїми батьками. Розповідається про надзвичайно проникливий розум дитини. Коли Їй виповнився рік, Іоаким запросив в свій дім священиків та левитів, як на величне свято у своєму житті. Він повідав про те, що вирішив присвятити дитину Богові, віддати Її на служіння до Храму. Після трапези кожен із священиків брав Марію на руки і благословляв Її. Коли Діві Марії виповнилося два роки, праведний Іоаким хотів віднести свою дитину в храм, але Анна просила чоловіка зачекати ще один рік, пояснюючи, щоб дитя могло саме здійснити шлях до храму.

 

     В трьох річному віці маленька дівчинка Марія, в супроводі своїх праведних батьків Іоакима та Анни, багаточисленої родини з Назарету, була приведена до храму в Єрусалим. Назустріч їм вийшов первосвященик, праведний Захарія, за переданям – батько Іоана Предтечі. Марія, залишивши батьків, сама вийшла високими сходами храму, не підтримувана ніким, і обняла ризу первосвященика. Він, взявши Її за руку, ввів в Храм, на здивування священиків та левитів – у вівтар, який називається Святеє Святих.

 

     З трьох до тринадцяти років, Пресвята Діва, виховувалася при Єрусалимському храмі. Її заняттям було виготовлення одягу для священників і храмового убранства. Вона також доглядала за мандрівниками, для яких було збудовано приміщення біля храму, і часто віддавала їм Свою денну їжу. За переданням, завіса, яка закриває вхід у Святеє Святих (вівтар старозавітного храму), була вишита руками самої Пречистої. Протягом десяти років Марія була при храмі. Там вона склала Богові обітницю свого дівства.

 

     В 13- річному віці її було заручено з далеким родичем, 80-річним старцем, праведним Йосифом, який став охоронцем Її дівства.Душа Її при Храмі сама стала живим Храмом Божества. 

 

     Храм – це ікона Неба, храм – місце невидимої присутності Бога, джерело Божественних сил і енергій. У храмі Церква земна з’єднана з Церквою Небесною. В храмі невпинно лунають, як хвилі моря, співи ангелів, їх небесні хори чує людська душа, заглиблена в молитву; храм наповнює духовний світ людини, незримий для очей, але видимий людським серцем, наповнює сльозами покаяння. В храмі проходить у священних символах і образах вся історія людства. У храмовому богослужінні лунає голос пророків, що сповіщають про пришестя Христа, і проповідь апостолів про те, що спасіння світу здійснилося, в храмі безмовно звучить спів Серафимів, якими вони славили Бога при створені світу; в храмі сповіщається майбутній Страшний Суд. Храм – це жива Біблія, втілена в камені, це ієрархічні ряди священних символів, через які душа людини наближається до Бога. Храм – це місце потаємної зустрічі людської душі з Творцем. Старозавітній храм – це храм надії; новозавітній – храм благодаті. В храмі молитва всіх стає єдиною, цільною, подібною як не роздільне світло палаючих свічок, як невід’ємні одна від одної краплини дощу що поєднуються в єдиному потоці.

 

     Храм, дає можливість самій людині бути учасником всіх подій Священної Історії, в якості діючою особи. В храмовому богослужінні людина, через священні символи, присутня при створені світу; молиться в Скинії, супроводжує Господа в часі Його земного життя, бере участь в Таємній Вечері з апостолами, причащається з рук Спасителя, чує звістку жінок мироносиць про Воскресіння Христа з мертвих. Храм лікує поранену, знесилену від гріхів людську душу, оновлює і наповнює її Божественним світлом. Тому християнин повинен зрозуміти, що храм в його житті повинен займати головне місце. 

 

     У цьому святі, для нас, подається образ того, до чого ми покликані, куди нас кличе Господь: у Святеє Святих. Так, ми осквернені, наш розум затуманений, наші серця нечисті, наше життя порочне, недостойне Бога. Але всім нам доступне покаяння, яке може очистити нас і в розумі, і в тілі, і в серці; виправити нашу волю, все життя наше зробити правдивим, щоб і ми могли ввійти у Святеє Святих. Хіба немає покликання для кожної матері, для кожного батька – щоб з ранніх років, коли дитина може щось, якщо і не розумом збагнути, то відчути серцем, сприймати на рівні чуття, прийняти благодать – сказати і нашим дітям: вступи благоговійно, трепетно, в цю сферу безмовного стояння перед Богом – в Святеє Святих – для того, щоб вирости в повну міру росту Христового, уподібнитися до Матері Божої, і стати храмом, місцем сходження Святого Духа, і Господа в Таїнствах, і бути дітьми нашого Небесного Отця. Амінь.

(141)