Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені у Христі брати та сестри!

Одного разу,  Ісус Христос розповів книжникам і фарисеям, які Його спокушали, притчу про двох синів виноградаря. Батько запропонував синам попрацювати в винограднику. Один син відповів: «не хочу», але потім передумав, пішов і став працювати. Другий сказав: «йду», але не пішов, обманув батька і не виконав його волі. Закінчивши притчу Христос запитав: «який з двох синів виконав волю батька?» Вони відповіли правильно «перший».

     Пояснюючи зміст притчі Христос, під першим розкаявшись сином, показує нам розкаявшись блудниць і матерів, а під другим, не розкаявшись книжників і фарисеїв, під батьком – Отця Небесного, а під виноградником – Царство Боже. Істинно говорю вам, сказав Христос книжникам і фарисеям, що матері і блудниці по переду вас ідуть в Царство Боже. Прийшов Іван Хреститель до вас і ви не повірили йому, а матері і блудниці, повірили, і пішли на зустріч йому. Щоб сильніше облічити не правоту книжників і фарисеїв їх протистояння волі Божій, Христос вслід за першою притчею розказує другу – про злих виноградарях, про яких ми слухали в сьогоднішньому Євангельському читанні.

  Притча говорить про одного виноградаря, який посадив виноградник, обніс його огорожею, викопав виностік, збудував башту і, віддавши виноградарям, від’їхав. По закону Мойсея цей виноградник був відданий в оренду і виноградарі в певний час зобов’язані віддавати певну частку від врожаю господарю виноградника. Настав час отримати свою частку і господар посилає своїх слуг, ми знаємо, що сталося зі слугами господаря, з змісту Євангелія. Декілька разів він посилав слуг і посилає господар свого єдиного сина, думаючи, що посоромляться, розкаються. Але виноградарі розсудили по-іншому. Вбивши єдиного сина вони думали, що будуть єдиними спадкоємцями цього виноградника. І, що зробить господар, який повернеться до свого виноградинка, запитав Христос книжників і фарисеїв. Вони в один голос відповіли: «злодіїв цих покарає, смертю, а виноградник віддасть іншим виноградникам, які завчасно будуть віддавати його частку».

     Так відповіли вони, ми теж відповіли б так. Господар – Отець Небесний, слуги – пророки, які постраждали, а син – це Спаситель світу. 

     Закінчивши притчу Христос сказав: «невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших». І добавив: «відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його».

     Так і відбулося. Християнство прийняли інші народи, а також в свій час і ми. Ми стали працівниками Божого виноградника і повинні чесно працювати і в свій час приносити свою частку Богові. Господь кожного із нас кличе: «іди і працюй в моїм винограднику, не причиняй нікому зла, а неси добро всім хто тебе оточує». Не завжди ми чуємо цей поклик і відгукуємося на нього. Заклопотані своїми земними турботами ми забуваємо, що можемо втратити цей виноградник і позбутися Царства Божого. Господь довготерпеливий і милостивий, він чекає від нас плодів, нашого розкаяння. Якщо ми у своїм короткім житті будемо приносити свої плоди любові Богові і ближньому, то почуємо від Нього при другім пришесті: «прийдіть благословенні Оце Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створіння світу». Амінь. 

(43)