Як пояснити дитині сенс посту?

deti-i-post

Як пояснити дитині, навіщо потрібні обмеження під час посту? До якого посту закликати дітей?

Роздумами, досвідом та корисними порадами ділиться психолог та багатодітна мама Катерина Бурмістрова.

 

Все залежить від віку. Дошкільнята – одна історія, школярі – друга, підлітки – третя. Корисно домовлятися з дитиною заздалегідь про ті обмеження, які будуть в піст. Не спускати по факту, а до початку посту обговорювати, які обмеження хто готовий на себе взяти, особливо якщо дитина – школяр. Добровільність обмежень для школярів – дуже важлива річ. Ска­жімо, до 8-9 років ще можна змусити дотримуватися посту, але це вже не приносить ніякої користі.

 

Дуже важливо, як в сім’ї розуміється піст. І як батьки можуть пояснювати значення посту дітям, не маючи досвіду пощення в дитинстві? Піст – підготовка до Великодня або іншого свята. А якщо немає підготовки, не те, що немає свята, але свято менше. Як ми себе готуємо, що можемо зробити, чим можемо пожертвувати? Чи розуміє дитина, що таке жертва? І те, що підійде одному, не підійде іншому.

 

Кому – обмеження, а кому – необхідність

 

Є діти вкрай збудливі, для яких аудіо-казки, наприклад, – не задоволення, а один з доступних способів релаксації, і позбавити таку дитину казок – це не підготувати її до свята, а привести до перезбудження, від якого вона не знає ліків. Можна придумати щось інше, окрім казок, якщо ви вважаєте, що це задоволення.

 

Якщо ви відмовляєтеся від телевізора, має бути заміна, наприклад, не телевізор вімкнути, а книжку почитати. А це значно більше праці потрібно прикласти дорослим. Не комп’ютер дозволити, а пограти в настільну гру. Не видати ігрову приставку, а піти погуляти або подивитися атлас. Хороший піст для дитини і чудова вправа для батьків.

 

Чи забажає дитина від чогось відмовитися – це дуже залежить від того, яке в сім’ї ставлення до посту. Якщо в сім’ї дорослі належно не постяться, або є хтось, що не поститься взагалі, – тато, бабусі, діти, що виросли, – тут дитині буде складніше. Запитань буде більше.

 

Як не викликати протест у дитини?

 

Складне запитання. Протест може бути. Питання, що з цим протестом робити?

 

Дитина може причіплятися: «Ні, я не хочу дотримуватися посту, хочу морозива».Протест – нормальна реакція, але не кінцева крапка. «Ти хочеш морозива? Я теж хочу. Хочу морозива, ковбаси, весь тиждень про ковбасу думаю». Не потрібно вдавати з себе таких невразливих. «Але я не буду це їсти через те і через те». Або: «Я не можу купити морозива, тому що ми домовлялися».

 

Корисно документувати домовленість. Коли з’являється бажання сосисок або цукерок, якщо домовленості записані, сфотографовані, намальовані: цукеркам – ні, цукерки по недільних днях! «Ми домовлялися? Домовленість потрібно намагатися дотримувати. Так, складно, на, тобі сухофрукт». Потрібно запропонувати якусь альтернативу. Дійсно, складно дітям дотримуватися посту.

 

За ситуації, якщо постійно є хтось що не поститься – не обов’язково неохочий, а є, хто не може поститися: маленькі діти, вагітні, годуючі жінки – спокуса під боком. За такої ситуації, якщо дитина просить курку: «Мама, звари мені курку!» – іноді простіше зварити. Буває, діти якраз ростуть, у них дуже велика потреба в білковій їжі, простіше піти назустріч.

 

Потрібно підказати маленьку сходинку, а для дитини це вже буде великий крок: «Клади менше цукру в чай». Ще приклад: молодший поститься, підліток не поститься. Не засуджувати! Що в пості самого не  пісного – це засудження. Ну і просто не купувати якісь продукти. Якщо у когось виникне велике бажання: «На тобі гроші, йди, купи, не дратуй інших. Не будемо ми купувати цю варену ковбасу, йди, купи, з’їси по дорозі до дому».

 

Потрібно зрозуміти, що буде постом для вашої сім’ї

 

Дітям не стільки м’ясного або молочного не можна, швидше: смачного – несмачного, ласощів. Яйця теж можна в різних видах давати, але всіма улюблену яєчню можна до Великодня не готувати. А раз на тиждень – найменш улюблений варіант чогось з яйцем цілком можна.

 

Міра посту залежить від сім’ї. Є люди, які вміють благодать посту навіть найменшим дітям підносити. Діти чудово себе відчувають, якщо замість м’яса та молока в будинку є фрукти, горіхи, цілком пісні речі. А при сучасному рівні технологій в наборі пісних страв можна створити цілий культ їжі – адже це теж не піст. У нас все пісне: молоко пісне, сметана пісна, морозиво пісне, соєві варіанти. Але що це таке? Не варто труїти дитини соєвими продуктами.

 

Як розрізнити обмеження та покарання?

 

Розрізнити обмеження та покарання можливо шляхом домовленостей. «Ми себе не добровільно караємо, а ми себе готуємо до Великодня. Ось ти зараз з’їси морозиво, тобі потім буде не смачно». Це якщо у дитини є хоч би мінімальний досвід обмежень, як потім смачно, якщо не їла тиждень ласощів, в неділю з’їсть цукерку.

 

Напевно ніхто з батьків не карає дітей їжею. Хоча, можливо, і карають. Здається, не модний метод у наш час. Їжею краще не карати, вірніше – відсутністю їжі. Можна карати відсутністю телевізора. Це покарання, і нічого натомість. А тут мова йде про обмеження, коли натомість телевізора пропонується щось почитати, якщо не Писання, то щось про віру.

 

Рекомендації за віковими категоріями

 

Діти, що серйозно навчаються та витрачають фізичні сили, повинні для себе встановити міру обмежень, принаймні, їм потрібно показати, що можна їсти.

 

Школярі, які пов’язані з шкільною їдальнею, взагалі в складному становищіі: або вони взагалі нічого їсти не будуть цілий день, а заняття закінчуються і о 16, і о 17 годині, або їдять те, що дають в школі. Якщо є можливість з’їсти гарнір і не з’їсти котлету, то вже добре.

 

Або все ж таки дозволити дитині м’ясне в школі, або давати з собою їжу, яку вона з’їсть. Але підлітки соромляться діставати бутерброди з кабачковою ікрою.Потріно, щоб зростаюча дитина, що навчається, не знемагала тілесно, інакше буде гірше. Не буде користі, це не піст.

 

Тут теж потрібно розуміти, яке у дитини соціальне оточення, щоб на дитину не було якогось додаткового тиску. Або діти приїжджають до бабусі, до свекрухи або тещі, які взагалі проти посту. І знаючи, що зараз піст, бабуся заздалегідь, спеціально готує все, щоб дітей підтримати, а то вони, бідні, загинаються.

 

Якщо не вдалося домовитися з бабусею заздалегідь, на рівні дорослих, якщо ви приїхали, а у неї вже накритий стіл, то, що буде більш пісніше? Все це з’їсти, щоб не образити старше покоління, не втягуючи дітей до конфлікту. Для мене це не питання, бабусі не вічні, і спілкування з ними настільки цінне для дитини, що можна і порушити піст.

 

Якщо підліток сам бажає серйозно поститися, він сам приймає відповідальність, щоб не голодувати, щоб не боліла  голова. Все одно потрібно допомагати, продукти купувати спеціальні. І від міри здоров’я потрібно виходити: якщо у дитини, скажімо, астенія або гастрит, то харчуватися потрібно відповідно. Сучасні підлітки не відрізняються здоров’ям, на жаль.

 

Для підлітка, до речі, буде набагато більш пісним відмовитися від відвідин соціальних мереж. Це буде, дійсно, піст. Або менше часу проводити з своїми «айпад-пристроями», або почастіше піклуватися про бабусю, що мешкає окремо. І відмовитися від пепсі-коли, від жуйки. Це буде піст. Тоді бутерброд з якоюсь рибою, м’ясом або сиром можна допустити. Знову ж таки, залежить від ситуації.

 

Ще такий момент: діти і підлітки часто рибу не їдять, не переносять. Є велика група людей, які рибу на дух не переносять. Примушувати не можна, вона не засвоїться. Тут потрібно радитися з духівником. Якщо дитина тому, що вона не їсть звичну їжу, стає нервовою, дратівливою, у неї болить шлунок, голова, ще що-небудь, то в цьому немає користі. Користь – відмовитися від улюбленого. Не від корисного, від улюбленого.

 

З дошкільнятами взагалі складно, тому що вважається, що до семи років особливо поститися не варто. Знову ж таки, в перший і останній тиждень Великого посту, середу та п’ятницю – для багатьох можливо себе обмежити, майже для усіх.

 

Чи потрібний такий піст?

 

Трапляється так, що обмеження пісної кухні заганяють маму в стан знемоги.

Кожній господині відомо, що на приготування повноцінного пісного меню йде більше часу і сил, чим на приготування не пісного. У мене підхід, можливо, надліберальний, але якщо ви знаєте, що готуючи нескінченні салати, овочеві рагу та овочеві котлети, просто захворієте, то тут питання: чи потрібний такий піст? Що тут можна придумати? Потрібно дуже добре подивитися на меню. І якось розбавитися приготуванням простих страв.

 

Знову ж таки, легко поститися, коли багато грошей, чудово можна постити: ікра, риба, морепродукти, фрукти, свіжовичавлені соки, будь-які овочі, будь-які салати. Можна скласти гарне меню навіть в наших широтах. Якщо бюджет сім’ї обмежений, то піст може привести до хвороб, до зниження гемоглобіну, особливо навесні. Я знаю особисто багатьох людей, які обмежуючи себе в м’ясі, не можуть навіть рухатися. Але одна справа – м’ясо, інше – сирокопчена ковбаса.

 

У мене таке відчуття, це моя точка зору, не істина, що за нинішньої ситуації надмірності їжі не в харчових обмеженнях основна справа під час посту. Делікатеси – так. Але в цілому, сучасна людина значно більше задоволень отримує від всіляких інших речей, ніж від їжі.

 

Сто років тому харчування було як чинник виживання, зараз все інакше. Потрібно підходити до посту розумно: це медійне середовище, це книги, розваги, Інтернет, насамперед, для міських людей. Це ігри, шопінг. Це щось, не пов’язане зі здоров’ям, а пов’язане із задоволенням.

 

Мені не здається, що тільки харчові обмеження дадуть якийсь результат. Хоча, звичайно ж, якщо ми ніяк не змінюємо свою їжу, який нам потім Великдень?! Самі себе покараємо.

 

Дитина вирішила, що менше гратиме на комп’ютері, але не справляється

 

Мені здається, тут потрібно допомагати. Ми знаємо, що зависання в соціальних мережах – залежність, прирівняна до алкогольної, до речі кажучи. Думаю, за домовленістю, можна взяти і вимкнути Інтернет на тиждень. Або вмикати тільки на півгодини в день.

 

Всім складно, у дорослих теж залежність, ми звикли перевіряти свою пошту, фейсбуки і інші місця. Розуміти, що складно, запропонувати дитині: «Давай витягнемо з комп’ютера щось, приберемо ноутбук». Звичайно, заздалегідь має бути домовленість.

 

Який я крутий – пощу!

 

Якщо дитина готова дотримуватися посту, важливо, щоб вона не гордилася.

Відмінності – ті що постяться і ті що не постяться – повинні бути чітко визначено дорослими. «Дивися, вони не постяться, але вони ще не дізналися, як це добре. І як ти потім себе відчуваєш в свято добре! Тут потрібно якось пошкодувати, помолитися за них. Але не думаючи, що ти кращий. І взагалі це все не наше: Господь дав нам дар віри, ми зрозуміли, навіщо потрібно поститись. Якщо не зрозуміли, то не постимося».

 

Добрі справи – теж піст

 

Добре б пояснити дитині, що взагалі цілком пісна річ – допомагати татові і мамі по господарству.

 

Що не обмеження в їжі складають піст, а додаткові добрі справи. Ми якось вперлися в піст як в харчові обмеження. «Давай подумаємо: комусь щось зібрати, принести, когось відвідати. Допомогти ближньому, не далекому, а ближньому». Це, знову ж таки, до питання про те, як розуміється піст в сім’ї.

 

І ще такий момент: у нас же абсолютно ненормальні темпи життя. Всі читали «Літо Господнє» Шмельова, як на перший тиждень посту все завмирало, як ритми життя країни були пов’язані з ритмами життя церковного. Добре, якщо діти навчаються в православній гімназії. А часто, скажімо, немає можливості побудувати життя так, щоб воно, дійсно, включало і відвідини церковних служб. Участь в богослужіннях дуже допомагає налаштуватися на піст, але участь дієвіша.

 

Взагалі, зменшення темпу діяльності, можливо, для багатьох дорослих та дітей буде пісним заняттям: перестати крутитися, як божевільні, завершуючи всілякі проекти, – адже це теж піст. І для дитини перший тиждень, а особливо останній, коли є можливість відвідувати кожну службу, дуже важливе проведення часу.

 

Важливо бачити, як моляться дорослі. Адже на Страстному тижні приголомшливі слу­жби! Звичайно, вони дуже довготривалі, не дитячі, але хоч би помалу. І це теж піст. Так, можна гуляти у дворі, можна не вистоювати усю службу, але хоч би якось брати участь. Головне, в радість, без тиску.

“Православие и мир”

Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2015, №3

 

(194)

Піст – оaзис чистоти

SONY DSC

Для чого потрібний піст? Таке просте запитання може привести, виявляється, до безвиході. Піст потрібний для духовної зіркості. Таку дадуть відповідь не тільки православні, але і віруючі різних релігій, в яких використовується методика концентрації уваги. Щоб молитися без розваги, потрібно мати нерозсіяний розум.

 

Як говорить святитель Ігнатій (Брянчанінов): «Маючи намір принести Богу молитви, відкинь усі думки та піклування земні». Зібрати розум в єдине – ось мета православної аскетики, християнського подвигу.

 

Для того, щоб молитися уважно, різні святі отці радять здійснювати різні дії. Очевидно, це відбувається тому, що різним людям допомагають в хворобах тілесних та духовних різні ліки.

 

Хтось рекомендує перед молитвою почитати духовну книгу або зайняти свій розум думками про Бога, щоб налаштувати себе на спілкування з Господом, хтось – зробити декілька земних або поясних поклонів. Святитель Ігнатій пише: «Перед початком вечірнього правила особливо корисно покласти посильне число поклонів: від них тіло стомиться та зігріється, а серце наповниться відчуттям благочестивої печалі». Відбувається це тому, що душа нерозривно пов’язана з тілом, і якщо тіло несе подвиг, то і душа йому співчуває. Звідси такий великий вплив тілесного посту на стан душі…

 

Піст полегшує боротьбу з пристрастями та гріховними схильностями, деякі з них і зовсім не перемогти без стриманості. У глибокому впливі посту на душу полягає сенс говіння перед Причастям. Тут же криється і мета встановлення Церквою декількох багатоденних постів.

 

Як відомо, ми маємо чотири багатоденні пости: Великий, Петрів, Успенський та Різдвяний. Спрадавна відомий лише один з них – Великий. Решта постів додавалася в ході розвитку церковної практики.

 

Що зараз для нас означають два-три тижні посту? Це натяк на те, що потрібно якось вирватися із звичного метушливого кола світських обов’язків, звільнити час для Бога. І першим символом цього звільнення від обов’язків та встановлень віку цього є відмова від їжі.

 

Наш піст – знак протесту проти влади сатани над нашим тілом. Шлунок – той орган, бажання якого неможливо ігнорувати. Неможливо жити без їжі. І коли ми відмовляємося від їжі, то засвідчуємо, що «не хлібом єдиним живе людина» (Втор. 8: 3) і що «наше життя на небесах» (Флп. 3: 20), а не в шлунку.

 

Всім, напевно, знайоме відчуття полегшення, з яким входиш в піст. Так, це десь незручності, десь важкість, а десь і зовсім подвиг. Але саме в дні посту найяскравіше усвідомлюєш сенс свого християнського життя. Тому для багатьох пісні дні – оазиси чистоти та правди.

 

Зараз з’являється багато пропозицій щодо церковних реформ, зокрема щодо послаблення посту. Проте, так влаштована занепала людська природа, що ми важко звикаємо до обмежених умов життя і вмить – до комфортних.

 

Послабляючи пощення, ми, зазвичай, посилаємося на те, що у нас інший ритм життя, інші навантаження та праці. Так, дійсно, ритм зовсім інший. Якщо раніше майже кожна людина працювала весь день на природі, знаходилася в стані, близькому до споглядання та заспокоєння, що їй вартувало від споглядання творіння Божого повернутися до молитви та споглядання Творця? Гармонія природи та невіруючої людини може привести до віри та славослів’я Господа.

 

У нас же таке життя, що городянин і зірки на небі вночі не бачить, голова розривається від блукання думок по всьому світі, очі болять від екрану монітора – де вже тут зосередитися на молитві?! Та нам перед молитвою потрібно годину-дві відходити від ритму нашої «видатної» техногенної цивілізації, щоб налаштувати на молитовний лад.

 

Як же піст скорочувати, якщо ми і за два тижні не можемо ніяк розпочати його повною мірою? А ще можна пригадати, як харчувалися наші пращури. Ми в порівнянні з нашими прадідами маємо набагато більше можливостей вживати кращу та витонченішу їжу . І їх ручна праця була на багато важча, ніж наша – автоматизована. \

 

Яка у нас домашня праця? Поклав речі в пральну машину,   увімкнув  пилосос, запалив газову плиту. Забажав помитися – відкрив кран. Просто неймовірна витрата сил! Так, сільські жителі і сьогодні не позбавилися повністю від ручної праці, але, ж простирадла в річці вже ніхто не полоще. То у сільського жителя мотоблок, то мінітрактор, а про бензоінструмент я і зовсім не кажу.

 

То в яку сторону змінюється наше життя? У тепличну. То чому ж ми повинні менше поститися? Ймовірно, тільки тому, що бажань у нас розвинулося набагато більше, ніж у наших батьків та дідів.

 

Так, статут, яким ми користуємося, – чернечий. Але це не означає, що придумали його на дозвіллі пара ченців. Як говорять інструктори з водіння автомобіля, на кожному місці, де встановленний дорожній знак, відбулася аварія. Місце установки кожного знаку полите кров’ю, тому необхідно дотримуватися правил дорожнього руху, щоб не пролилася нова кров.

 

Правила, встановлені Церквою, так само важливі, як і правила дорожнього руху. Отці, що склали їх, просто поділилися своїм досвідом, пояснили, що дотримуючись цього – матимеш більше шансів на виживання. От як пише видатний літургіст XX століття святитель Афанасій (Сахаров): «Все те, що викладене в Типіконі та богослужбових книгах, в більшості є плодом іноді ціложиттєвих молитовних подвигів кращих синів Церкви, великих угодників Божих, молитовників, для яких молитва складала все в життя, які за молитвою забували про їжу, про сон, про навколишніх ворогів та мучителів, які своє богослужбове та молитовне правило завершували в катакомбах, що засипалися, в підпалених з усіх боків храмах, на шляху до місця страти… Ці святі творці молитви досвідчено пізнавали, як легше та  швидше досягти рятівних плодів молитви… Так складався наш Церковний Статут, якого наші древні книжники небезпідставно називали «Книгою богодухновенною».

 

Подивіться на учасників святих Соборів, на яких не тільки затверджувалися догмати віри, але і приймалися дисциплінарні правила, слідувати яким ми прагнемо і зараз. Хто там засідав? Живі чудотворці, сповідники, загальновизнані праведники.

 

Так, на I Вселенському Соборі були присутні святитель Спиридон Триміфунтський, святитель Миколай Мирлікийський, святитель Афанасій Великий, преподобний Павел Неокесарійський, святий рівноапостольний Костянтин Великий та інші святі отці. І так було завжди. Просвічені Духом Святим, ці отці прорікали повчання не від себе і не від свого знання, але керувалися волею Божою. Нині ж всі ми – освічені та ерудовані, але хто ж з нас може похвалитися тим, що знає волю Божу? Святитель Спиридон Триміфунтський на Соборі в свідчення своєї правоти створив диво, а як же ми?

 

Ми використовуємо Статут, складений преподобним Феодором Освященним. Звичайно, він чернечий, оскільки в чернецтві реалізувалася досконалість християнського життя. І Статут чернецтва став ідеалом для всіх: і для ченців, і для мирян. Ідеал – він в принципі недосяжний в будь-якій сфері. Ідеал в християнстві – Сам Господь, бо Він говорить: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний».

 

Але невже це привід говорити: «Ні, планка заповідей блаженств сильно висока для сучасності, тому потрібно її знизити»? Так і з постом і молитвою. Якщо правильне пощення для нас, як здається, недосяжне, невже це привід для пониження вимог?Не церковне зведення потрібно прогинати під себе, а самому тягнутися до церковної міри. Якщо можна було дотриматися правильного посту в XVIII, XIX і XX століттях (я не кажу про ще раннішній час), то можливо і в XXI столітті. Що змінилося?

 

Що відрізняє ченця палестинської лаври від ченця сучасності? Або одруженого програміста з мегаполісу від одруженого письмоводця імператора Костянтина Великого? У нього інше тіло? Інша фізіологія? Їх відрізняє тільки крій одягу та характер праці. Гріхи та пристрасті, а також боротьба з ними не змінюється тисячоліттями від створення світу. І в нинішніх умовах ми потребуємо не послаблення та без того комфортного життя, а швидше навпаки.

 

Порушення посту має бути приводом для покаяння, але покаяння – це зовсім не слід провини на обличчі православних віруючих. «Ось, Господи, ти бачиш мою слабкість в цьому – пробач мене та допоможи виправитися» – саме таке повинне бути постове відчуття.

 

Якщо ж нам надати «пом’якшені» правила посту і ми будемо їх легко дотримуватися, чи не стане це, навпаки, приводом для зарозумілості та пихатості? Ті, що маємо  встановлення такі, що навіть якщо їх дотримаєшся в повноті, то з таким подвигом та знемогою, що ні про яку гордість не може виникнути і думки. А як тоді? Адже цілком можливо, що, раз опустивши планку вимог, наша людська натура не заспокоїться на цьому, і планка опускатиметься все нижче і нижче…

 

Перші ж справи віри – піст та молитва. Необхідно кожному нести свій подвиг в міру своїх сил. Які є у нас виправдання? Їх немає перед обличчям Божим. Єдине виправдання обумовлене Статутом: якщо хто слабкий здоров’ям. А все інше: режим дня, праця, умови зовнішні та внутрішні – лише потурання нашим бажанням.

Православие.RU

Переклад українською – газета “Волинь Православна”

 

(24)

Проповідь у Неділю сиропусну, (прощену)

скачанные файлы

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!

Закінчився час приготування до Великого Посту. Перед нашими духовними очима пройшли образи митаря і фарисея, блудного сина, Страшного Суду і вигнання прародичів з раю. Церква нагадала нам про молитву просту, смиренну і сердечну, вона нагадала нам про безграничне милосердя Боже, Церква нагадала нам про вічне життя і про кінцевий Суд Божий. Церква попереджає нас про страшну силу гріха. Тепер починається піст – свята Четиридесятниця.

 

Про це Святий апостол Павло говорить нам так: «Настав час пробудитися нам від сну… Ніч пройшла, а день настав, відкиньмо всі діла тьми і одягнімся у світло» (Рим. 13, 11-12). Що це за діла темряви, дорогі брати і сестри, які сьогодні Церква  Свята вимагає від нас їх покинути і що таке діла світла, до яких закликає нас св. ап. Павло? Діла темряви – це все нечисте, гріховне і постидне, яке з достойністю носить образ і подобу Божу. А діло світла – це все праведне, безгрішне, радісне, що зближує нас людей до Бога і ангелів.

 

Сьогодні ми вступаємо в особливий час. Предназначений для нашого покаяння, для того, щоб ми відкинули діла темряви і одягнулися в діла світла. Ми з вами вступаємо в спасительний піст – період особливої праці. Молитви і покаяння. Як кожен подорожуючий, щоб осягнути мети, бере з собою все необхідне в дорогу, так і ми вступаючи в святий піст  берім сьогодні в церкві нашій перш за все благословення Боже і молитви святої Церкви.

 

Святе Євангеліє пропонує нам, вступаючи в період посту, взяти з собою мир і любов. Піст встановлений для того, щоби просити у Бога допомоги і прощення за всі наші гріхи і беззаконня, щоби поправитися і духовно знову нам відродитися. В святому Євангелію сказано, що неможливо одержати прощення у Бога, якщо ми не прощаємо людей, які завинили проти нас. Неможливо одержати Божественний мир-спокій, якщо ми не примиримося з людьми, які нас стосуються. Тільки цей, який прощає людям, одержує повне прощення гріхів від Бога.

 

Чому в житті з людського серця виходить так багато гріхів. Тому, що в наших серцях не вистачає любові, такої любові, яка «довго терпить, милосердує, не завидує, не радується неправді, а всему вірить» (І Кор. 13, 4, 8). Святий апостол Петро говорить: «Майте любов між собою, тому що вона покриває множество гріхів» (І Петр. 4, 8). А в Книзі Притчей ясно сказано: «Любов покриває всі гріхи» (Притч. 10, 12). Якщо серед вас немає спокою, значить немає між вами любові. Цей дар любові необхідний нам сьогодні, коли ми всі готовимося до великого посту і хочемо докладно, кожен зокрема заглянути в свою душу і серце.

 

Все Божественне Откровення, пророчества, суть Євангельського благовістя, заповіді і зміст нашого життя зиждуться (основуються) на двох Божественних заповідях: любов до Бога і любов до ближнього. Не випадково Христос Спаситель звертаючись до людей говорив: «Заповідь новую даю вам, да любіте друг друга» (Ін. 13, 34). Цю заповідь підтверджує апостол Павло в Посланні до римлян, що «люблячий другого виконав закон» (Рим. 13, 8, 10). Без любові немає прощення. Вона необхідна нам, щоби простити наших кривдників і примиритися з людьми. Любов необхідна нам християнам для того, щоб ми могли виконати свій довг не тільки перед Богом і своєї совісти, а перед всім оточуючим нас світлом. Про це говорить Господь, Який звертається до нас: «По цьому взнають всі, що ви мої учні, якщо будете мати любов між собою» (Ін.13, 35). Говорячи сьогодні про цю велику Божественну чесноту, ми просім Бога, щоб Він послав у світ, в наші серця цей великий дар любові, через який ми зможемо знайти в собі силу і мужність попросити собі прощення і простити іншим.

 

Попросимо і ми прощення у Бога і в людей, а також самі простім ближнім своїм, щоб одержавши прощення ми могли радісно і світло вступити в спасительні дні святого Посту. Ці дні ведуть нас не тільки до духовної обнови, але до зустрічі з Воскреслим Христом.

 

І, я недостойний протоієрей, який призиваю своїм немічним словом до спокою, любові і взаємному примиренню, перший потребую вашого прощення і вашої любові. Простіть мене, дорогі брати і сестри, согріших словом або ділом або помилуванням.

 

Бог же благодатію і щедротами Своєго человіколюбія нехай простить всіх нас і благословить. Амінь.

(53)

Проповідь у неділю м’ясопусну, про Страшний суд.

strashnyj-sud

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри!

  І прийде незабаром той день, коли Син Чоловічий з’явиться у Своїй славі, тоді ангели, посланці Господні, зберуть усіх людей, починаючи від перших — Адама та Єви — й закінчуючи останніми мешканцями Землі. З одного боку, це буде щастям для тих, хто почує слова нагороди: “Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство…” (Мт 25, 34). Для інших, котрі займуть місце по лівиці Господній, прозвучать грізні слова: “Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний…” (Мт 25, 41).

 

  Такий милосердний Бог, що готовий простити людині все, чим вона Його ображала під час життя на землі, у другому житті видасть незмінний вирок нагороди чи покарання. Той час і день буде страшний, коли розгорнуться книги нашого життя. “Прийдіть й почуйте: царі й князі, раби і вільні, грішники й праведники, багаті й убогі, бо йде Суддя, що буде судити всю вселенну… Виступлять ангели і будуть винуватити у вчинках, думках і задумах щоденних і щонічних” (Стихира Утрені в М’ясопусну неділю). Не буде різниці між людьми, хто яке становище займав на землі, якими здібностями був наділений, які матеріальні добра посідав, що люди думали чи говорили про когось. Але чого Спаситель вимагає від нас? Чи чогось великого й неможливого для виконання? — Ні. Звичайних й простих речей, які може виконати навіть і дитина: дати їсти голодному, пити спраглому, прийняти чужинця, хворого відвідати, роздягнутому запропонувати одежу, відвідати ув’язненого. Святий Іван Золотоустий звертає увагу на те, що Ісус Христос не ставить питання, щоб звільнити ув’язненого чи оздоровити недужого, але кладе легке завдання — відвідати таких (Бесіда 79 на Матея). Прийти, побачити, поговорити й розрадити. Суддя говорить, що це він був голодний, недужий, ув’язнений… Ісус Христос дає чітку вказівку: “Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили” (Мт 25, 40).

 

   Пригадаймо притчу, котру розповідав Ісус, а саме — історію про багача й Лазаря (див. Лк 16, 19-31). Багатий жив розкішно, а Лазар бажав дуже мало — крихт, що падали з його столу. Не звертав багач уваги на бідного, вкритого струпами чоловіка, що лежав у нього при воротах. Цьому, мабуть, вистачило б, аби принаймні був послав когось зі своїх слуг, щоб занесли води і хліба, але й на таке не спромоглася людна, що жила в достатках. Однак, щоб поділитись окрайцем хліба, не треба мати великого багатства. Скибку може дати кожен і не збідніє від цього, не зайде в борги, не збанкрутує його виробництво. Ділімося нашими навіть малими достатками з іншими та навчімо так чинити наших дітей. Даймо їм в руку кілька копійок, щоб вони звикали звертати увагу на потребуючих. Святе Письмо закликає: “Роби милостиню з того, що маєш… Не відвертай свого лиця від усякого бідного, і обличчя Боже не відвернеться від тебе” (Тов 4, 7). Дивись на того, хто просить, як на Ісуса Христа, бо Святе Письмо потішає нас: “Милостиня від смерті вибавляє” (Тов 12, 9) та “милостиня гріхи відпускає” (Сир 3, 30). Хай наше серце й наші долоні будуть відкриті для нашого ближнього, щоб допомогти йому в потрібну хвилину.

 

   Кожен день наближає нас до останнього екзамену, що маємо скласти перед Богом, стараймося гідно готуватися до цього, щоб мимо нашої уваги не пройшло те, що ми могли легко виконати. Бажаю усім, щоб ми разом почули голос нашого Судді: “Прийдіть, благословенні Отця мого…”. Тому закличмо молитвою стихири: “Боже, наверни і спаси мене як єдиний добросердний!” (Стихира Утрені в М’ясопусну неділю).Амінь

(78)