Проповідь в Неділю після Богоявлення

1391028208_default_renamed_14660

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені во Христі брати та сестри!

Почувши про ув’язнення Свого Предтечі Ісус іде в Галилею. Галилея – місто, де домінуючу частину жителів становили язичники, втративши батьківську віру, вони були відкинуті єврейським суспільством. Спаситель поселився в Капернаумі, назва якого з єврейської означає дім втіхи. Христос зійшов до язичників, щоби і їх дім став домом Утішителя.

 

Згадувані Євангелієм міста, окрім суто географічних назв мають ще й інші значення, а саме : Завулон означає нічний, а Нафталім означає широта. Місцеві язичники жили, якщо так можна сказати в ночі та широко, вони ніколи не ходили вузьким шляхом, але така постійно тривала звичка їх привела до погибелі. Цей народ був далеким від Бога, тому називали його ще тінь смертна, саме цю смертну тінь, прийшов пробудити до нового життя, просвітити світлом правди. Пророк Ісая передбачив благодатну дію проповіді Ісуса від якої серця всіх, хто слухає просвічуються неземним благодатним світлом і всяка тьма проганяється.

 

«Покайтесь бо Царство Боже наблизилось». З цих глибоких і священних слів починається проповідь Ісуса до грішного людства. Проповідь Ісуса перегукується зі словами Івана Хрестителя про покаяння. На перший погляд прості слова, просте вчення. Для нас важливо є те що криється за цими словами, їхній глибокий зміст. «Покаяння» це є головна ціль будь-якої людини, в цьому слові відкривається весь зміст Євангелія. Апостол Павло розповідаючи про свою проповідь Євангелія говорить, що колись перш за все він свідчив своїм слухачам про покаяння : «грекам і юдеям покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса» Дії 20.21.

 

Щоб вірити в Бога нам потрібне покаяння, щоб перебувати у спаситель ній вірі нам потрібне покаяння, щоб завжди робити успіхи в духовному житті нам потрібне покаяння, щоб наслідувати Царство Боже нам потрібне покаяння.

 

Покаяння полягає в тому, щоби лицем повернутись до Бога, пояснює митрополит Антоній Сурожський, це має бути переворот у житті, це момент, коли проживши можливо довший час без Бога, ховаючись від Нього, щоб не зустрітись з Ним своїми очима ми в одну мить розуміємо, що тільки в Ньому є весь зміст нашого життя, та повнота, яку прагнемо віднайти.

 

Покаяння починається тоді, коли ми вирішуємо стати лице в лице перед Богом, заглянути в Його очі , подивитись на себе очима Творця, жити перед Ним. Тому святе Євангеліє говорить, що Царство Боже посеред нас і ми всі розуміємо, що воно тільки в любові може бути. Царство Боже – Царство Любові воно є завжди біля нас, його не треба чекати, коли воно прийде. Все залежить чи ми захочемо до нього приєднатись? Чи захочемо жити перед Богом, на Нього рівнятись? Господь в Євангелії закликає : «Царство Боже силою здобувається», « Шукайте перше Царства Божого все решта вам додасться». Ці слова зверненні до кожного з нас, щоб ми дбали спершу про наше духовне життя, а решта додасть Господь.

 

Духовне життя, як і все наше життя це є певний процес. Ми знаємо, що людина може розвиватись , може залишатись на своєму рівні, може опуститись нижче свого рівня. В одній відправі в часі Великого Посту гріховний стан людини називають зимою гріха. Зимою все спить. Річки покриті кригою. Зупиняються поживні потоки в рослин. Трава знаходиться глибоко під снігом. Гілки дерев без листків залишаються сухими і мертвими. …І ось наступає весна. Все навколо оживає. Але на превеликий жаль людина на відміну від природи може завжди перебувати у стані зими. «Покайтесь» це є заклик до нас, щоб кожен із нас пробудився від зимової сплячки. Щоб кожен з нас разом з весною буде відновлятись, ми будемо підживлювати свій організм тими благодатними молитвами, твердим стоянням у Великому Пості, будемо дбати про чистоту наших сердець, щоб вони були готові прийняти Найдорожчого Гостя – Ісуса.

Покаяння – це завжди для людини весна. Людина відчуває свої гріхи, духовну неміч і потребу спілкування з Богом. Можна завжди визначити чи ми перебуваємо в процесі приходу весни чи ми є в духовній сплячці. Якщо ми відчуваємо в собі боротьбу, значить ми не спимо і навпаки.

 

Заклик до покаяння є актуальним для кожного з нас. Ці слова сказані не лише до язичників, які відійшли від Бога, але і до нас. Від нас залежить чи буде мати помешкання в нашому серці Ісус, чи проповідь Спасителя буде мати успіх стосовно нас?. Просімо, щоби це благодатне слово отримало перемогу над нашою гріховною сплячкою і принесло великі плоди для добра Церкви. Амінь.

(11)