Проповідь у Неділю 2-у Великого Посту.

risunok1.jpg-logo

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!

Спаситель світу, Господь наш Ісус Христос, своєю проповіддю і чудесними ділами, завжди збирав велику кількість людей, чим не міг похвалитися ніякий земний учитель, філософ чи проповідник.

 

В чому ж була причина такої популярності ?   В першу чергу, в силі Його слів. Будучи словами істини, вони  підтверджувалися чудесними і надприродними ділами, які перемагали закони природи і свідчили про Його неземне походження.

 

Тисячі людей затамувавши подих, спостерігали як Йому підкорюються стихії природи, як перед ним тремтять духи темряви, як по Його слову відступають хвороби і смерть уступає дорогу життю.

 

У сьогоднішньому Євангелії розповідається про одну із таких подій. Подія відбувається у місті Капернаумі. В одному з будинків зібралося багато людей щоб послухати Христової науки. Будинок не міг вмістити усіх бажаючих, вони стояли на подвір’ї, в надії хоч здалеку почути слова вічного життя.

 

Багато з цих людей, декілька днів тому, мали можливість спостерігати  як учитель з Назарету зціляв прокаженого. Стоячи на колінах, прокажений просив зцілення. Коли ж Господь доторкнувся до нього своєю рукою і промовив: «Я хочу щоб ти очистився.» – прокажений звільнився від невиліковної хвороби і став здоровим. Внаслідок цього багато людей увірували в Христа і стали Його прихильниками.

 

Сьогодні вони усі присутні тут, хто в будинку хто на подвір’ї. І слова вічного життя, виголошені Спасителем, мов цілюща роса на суху землю,  спливають на їхні душі. І тут раптом з’являється четверо людей, сповнених віри і рішучості, вони несуть до Христа паралізованого чоловіка. Їх не засмучує той факт що в середину не можливо пробратися дверима, через велику кількість людей. Вони розбирають дах будинку і через утворений отвір опускають розслабленого до Ісусових ніг.

 

Усі присутні затамували подих, в очікуванні чогось незвичайного і  здивовано переглядаються – якою ж буде реакція Ісуса?  Але Господь не звертає на них уваги. Він  приємно здивований добротою і вірою цих чотирьох людей, які принесли розслабленого, їхнім бажанням допомогти ближньому.

 

По вірі цих добрих людей, в першу чергу Він відпускає гріхи розслабленому,  які були причиною його хвороби, і готовий зцілити його тіло. Але для присутніх там книжників і фарисеїв, діяння Ісуса Христа стали каменем спотикання.  Відчувши це своїм духом, Господь питає Їх: «Чому ви лихе помишляєте в серцях ваших? Що легше сказати, прощаються тобі гріхи твої чи встань і ходи?»

 

Фарисеї мовчали. Тоді Христос підтверджуючи що він дійсно має усяку владу на небі і на землі, промовив до розслабленого: «Кажу тобі встань візьми свій одр і йди до дому!» По наказу Господньому важка хвороба миттєво відступила, хворий став на свої ноги, взяв ложе,  яке декілька хвилин тому несло четверо чоловіків, і радісно прославляючи Господа покинув будинок…

 

Євангельська розповідь яку ми тільки що прослухали, дає проповідникам багатий матеріал для проповіді. Тут можна вести мову про силу Божого слова, про всяку владу Божого Сина на небі і на землі. Можна говорити про таке ганебне явище як фарисейська гординя. Усі ці теми є сьогодні актуальними, бо такі явища, є присутніми у нашому житті.

 

Я хотів би звернути нашу увагу на інше, а саме, на доброту і віру  чотирьох євангельських людей, які принесли до Господа нещасного, хворого чоловіка. Їхній вчинок, заслуговує поваги і є прикладом для наслідування, тому що він є вчинком Божих людей. Св. Писання вимагає : «Щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова.» (2Тимофія 3; 17.)

 

Святий Апостол Павло у листі до Тимофія пише: «Останніми днями настануть тяжкі часи. Люди будуть тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, невдячні, непобожні, нелюбовні, жорстокі, ненависники добра…Вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися.» (2Тимоф.3; 1-5.)

 

Ми з вами є Божими людьми. Кожен з нас є храмом Св. Духа, а усі разом. Ми складаємо Церкву Бога Живого. На кожного з нас покладається священний обов’язок : «Служити один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники Божої благодаті.» (1Петра4; 10.) «Братолюбство нехай перебуває між вами!»- благає нас апостол народів. (Євр.13; 1.)

 

«Шануйте тих що працюють між вами, і у вас старшинують у Господі і навчають вас, і у великій любові їх майте за працю їхню. Між собою заховуйте мир…Глядіть щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро, один для одного і для всіх!» (1Сол.5; 12-15.) «Багато бо, є не слухняних, марнославців і зводників…їм потрібно уста затуляти.» (Тита1; 11.)

 

Четверо добрих людей що про них благовіствує святе Євангеліє, вчинили дуже велику справу. Вони допомогли людині прийти до Господа. Через їхню доброту, людина яка була приречена на погибель, отримала спасіння. По їхній вірі Христос зцілив розслаблену душу і тіло.

 

Тому і ми з вами, поспішаймо чинити добро. Добрим прикладом, доброю порадою, допомагаймо одне одному прийти до Христа. «Щоб старші чоловіки були тверезі, поважні, помірковані, здорові у вірі…Щоб старші жінки так само були як належить-не обмовниці, не віддані п’янству, …щоб навчали молодих жінок любити чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово.» (Тита2; 2-5.)

 

Це дорогі браття і сестри лише маленька частинка із безмежної скарбниці Євангельських порад, користуючись якими ми можемо прийти до Христа самі і привести своїх ближніх. Пам’ятаймо – усе що ми зробимо ближньому – зробимо Христові.

 

«Поки маємо час робімо добро,» (Гал.6; 10.) «Носімо тягарі один одного, і так виконаємо закон Христа  – Спасителя!» Амінь.

(25)