Проповідь на свято – Богоявлення (Хрещення Господнє)

Epiphany

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені во Христі брати та сестри!

Свята Церква настановляє священиків нагадувати віруючим про велике таїнство Хрещення Господнього. Коли ж найкраще згадувати про це свято, як не сьогодні, в день святкування Хрещення Господа нашого Ісуса Христа?

     В це свято всі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають увесь рік; відбувається видиме знамення: ця вода по своїй природі не псується з часом, але, почерпнута сьогодні, вона цілий рік, а часто два, і три роки, залишається свіжою, і після довгого часу не поступається водам тільки що почерпнутих із джерел.

 

В наш час багато людей святкують свята і знають їхні назви, але причину через яку ці свята були встановлені, не знають. Про те, що свято називається «Богоявленням», знають всі, а яке це – Богоявлення, і одне воно чи два, про це знає не кожен. Тому перш за все необхідно сказати, що не одне Богоявлення, але два: одне сьогодні, яке вже відбулося, а інше майбутнє, яке відбудеться зі славою Бога при конці світу цього.

 

 Але і про інше чули сьогодні від апостола Павла, який, розмовляючи з Титом, говорить так: «Бо благодать Божа з’явилась, спасенна для всіх людей, яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечесня і мирські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці», – а про майбутнє: “очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа» (Тит. 2, 11 – 14). І пророк про це останнє сказав так: «Сонце перетвориться на темряву і місяць – на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний (Іоїл. 2, 31).

 

Чому ж «Богоявленням» називається не той день, у який Господь народився, а той, в який Він охрестився? Тому що Христос став відомим для всього ізраїльського народу не тоді, коли Він народився, але коли хрестився; до цього дня Він не був відомий людям: «Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте» (Ін. 1, 26). Сам Хреститель не знав Христа до того дня: «Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим» (Ін. 1, 33).

 

Спаситель Сам не мав потреби в хрещенні, але звелів Іоану Предтечі хрестити Його, щоб сповнити всяку правду. Тим самим Господь вказав нам на необхідність хрещення. Одного разу вночі, розмовляючи з Никодимом, одним з тих фарисеїв, що увірували в Нього, Господь роз’яснив йому, що якщо людина не народиться водою і духом, то вона не увійде в Царство Боже.

 

Якщо людина вірує в Бога, бажає ввійти в Царство Небесне, то вона обов’язково повинна прийняти таїнство Хрещення. Воно є необхідною умовою для входження людини в духовний світ, в Церкву, і через це таїнство кожен має надію увійти в Царство Небесне: «Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений» (Мк. 16, 16). Кожен хто вірує і хоче спастися повинен сам прийняти таїнство Хрещення і своїх дітей охрестити.

 

Отець Церкви перших століть святий Кирило Єрусалимський вчить, що для християнина води хрещення є «і труною, і матір’ю». Труною для всього його гріховного життя поза Христом і матір’ю його (християнина) нового життя у Христі і в Царстві Його нескінченної правди. Хрещення – двері з царства темряви в Царство Світла: «Всі, що в Христа хрестилися у Христа зодягнулися». Хто хрещений в Христа, той і зодягнувся в ризу Христової правди, той порвав зв’язок зі світом, який лежить у злі. Сила хрещальної обітниці в любові. Охрещуваний любить. В ім’я цієї любові він Христа ставить вище від світу, радість спілкування з Христом для нього безмірно вища від світських радощів і життєвих утіх.

 

 Той хто любить, ніколи не буде радіти «з плоттю і кров’ю», ніколи не буде намагатися зробити для ближнього тільки частину, а не все, що ближній його просить. У цьому і полягає нещастя “половинчастих” християн нашого часу, які не люблять Христа, але хочуть служити і Йому і світу. В цьому порушення обітниці святого Хрещення, – в тому, що ми не любимо Його, нездатні заради Христа піти на жертву. Піти не з наріканням і невдоволенням, а вільно, радісно, з своєї доброї волі. Християнин не той, кого потрібно змушувати виконувати Євангельський закон, а той, хто сам прагне його виконати, хто шукає випадку бути не тільки слухачем, але і виконавцем Божественних заповідей.

 

Любов не знає сумнівів і протиріч, вона не боїться ніяких «спотикань об камені», які лежать на шляху холодного і відірваного від життя розуму. Любов сама вчить, але вчить своїм незнанням – незнання світу, тишею, радістю: «Бо Царство Боже – не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові» (Рим. 14, 17). Задумаймося ж і ми про благодатні дари цієї любові і «Будемо любити Його, бо Він раніше полюбив нас» (1 Ін. 4, 19).

 

Урочисто святкуючи свято Хрещення Господнього, згадаймо сьогодні про обітниці нашого хрещення, про нашу особисту любов до спасаючого нас Господа нашого Ісуса Христа. Хрещення Господнє з усією очевидністю свідчить про необхідність хрещення кожного з нас для спасіння, адже якщо Сам Христос приймає його, то що говорити про нас грішних?

 

У Хрещенні Господньому відбувається щось інше, ніж у хрещенні звичайних людей. Коли Предтеча Господній Іоан хрестив ізраїльтян для покаяння, то Йорданські води як би вбирали в себе людський гріх, коли ж у Йордан занурився Христос, Він знищив всю скверну гріховну і освятив води, зробивши їх купіллю Хрещення для всіх бажаючих спасіння на всі часи і до кінця світу. Амінь!

(311)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *