10 серпня парафіяни Свято-Миколаївського храму смт.Чинадієво разом з отцем Георгієм та матушкою Наталією відвідали місто Почаїв – невеличке українське містечко в Кременецькому районі Тернопільської області. Місто Почаїв відоме в будь-якому куточку світу.
Воно дістало визнання через ту важливу роль, яку відіграє у духовному житті християн. Історія міста пов’язана безпосередньо з історією Почаївської Свято-Успенської Лаври – монастиря, який веде своє літочислення з 1-ої половини XIII ст.
Успенська Почаївська лавра – другий за статусом (після Києво-Печерської лаври) православний монастир в Україні. Величні і в той же час витончені храми лаври зведено на високому пагорбі. До наших днів дійшла легенда про те, як на Почаївській горі двом ченцям і пастухові Івану Босому з’явився образ Божої Матері у вогняному стовпі. На скелі, де, за переказами, бачили Діву Марію, віддрукувалася її стопа, а з цього місця пробилось джерело. Нині Почаївська ікона Матері Божої і відбиток стопи Богородиці є головними святинями монастиря.
Під час екскурсії територією Почаївської Лаври ми мали можливість помолитися на вранішній відправі у Свято-Успенському соборі, поцілувати Почаївську ікону Богоматері, взяти участь у Акафісті преподобним Іову і Амфілохію перед їх святими, прикластися до святих мощей, попити та придбати цілющої води з Почаївської гори, побачили бронзовий позолочений ковчег за латунною загорожею. Це місце, огорнуте незбагненною таємницею, немов увібрало в себе палкі молитви нескінченного потоку прочан, що приходять сюди вже не одне століття.
Успенський собор вразив нас багатством золота й лазурі, багатством живопису, багатством ліній, граней, ярусів, геометричних форм, багатством простору.
Екскурсiя архiтектурним комплексом Почаївської Свято-Троїцької лаври: (Свято-Успенський собор (1771–82 pp., арх. Г.Гофман), Троїцький собор (1906–12 pp., арх. А. Щусєв), келії (1771–80 pp.), Архієрейський дім (1825 p.), дзвіниця (1861–69 pp.) висотою 65м., надбрамний корпус (1835 p.) та інші святині – справили на нас незабутнє враження.
Приємно було прикластися до ще однієї із святинь Лаври – сліду стопи Матері Божої, з джерелом цілющої води.
Відвідали ми також Святодухівський скит, який відкритий у Почаєві в 1903 р. Він знаходиться у лісі за монастирським цвинтарем на мальовничому пагорбі. Усі споруди цього порівняно невеличкого монастиря, підпорядкованого Почаївській Лаврі, побудовані в неоруському стилі. Обов’язково набрали святої води із чудотворного колодязя, придбали сувеніри: ікони, книги, свічки, святе масло та хліб (просфору).
Побували також на Монастирському кладовищі, на якому помолились за душі усобших, взяли освяченого піску, який є цілющим на різні рани, прийняли святе миро від нашого священика.
Закінчилась наша неймовірна екскурсія виїздом в село Онишківці Рівнецької області, де знаходиться цілюще джерело Святої Анни. Ми мали змогу зануритись та оздоровитися в купелі Святої Анни. Враження неперевершені. Святість відчувається в усьому, у кожній деталі. З Божою допомогою, із щирими молитвами, зі святими піснями ми повернулися додому.
Джерело: Жанна Дзямко
(177)