Проповідь на свято Пророка Іллі

icon_shigri_iliya_prorok2

Сьогодні ми згадуємо  одного з найбільших пророків Старого Завіту – пророка Іллю. Пригадаймо час, коли він серед голоду, спричиненого посухою, мусив переховуватися у жінки – удови з Сарепти сидонської, і та не мала зовсім ніяких продуктів. Лишилася в неї жменька борошна і трішки олії для того, щоб приготувати останню перепічку та з’їсти її з сином. Сарептянка з сином готувалися вже були до смерті, аж раптом із молитвою, благословляючі цей хліб, його споживає Божий пророк, і борошно примножується настільки, що скільки й жив Ілля в них у домі, стільки вистачало поживи для кожного з них.

 

Що ж стається в цьому випадку? Втручання Божого Провидіння у наш матеріяльний світ не руйнує його закони, а розширює їх, показує нам можливості, невідомі звичайним людям. Можливості, які з’являються, коли ми відкриваємо присутність Бога у світі. Без цієї присутності, без Божої ласки все здається похмурим і безнадійним. Будь-яка економічна криза, будь-яка сварка міністрів чи президентів здаються для нас катастрофою, кінцем світу. Ми без кінця думаємо й думаємо про те, за кого ж ми голосуватимемо, коли немає жодної гідної кандидатури, за що ми житимемо, коли в нас немає ані якоїсь нерухомости, ні гідної зарплати, та й взагалі ми потрапляємо під скорочення на роботі, а інфляція з кожним днем зменшує і зменшує наші заощадження.

 

Саме в цей час Господь чекає: а чи згадаємо ми про Нього? Чи матимемо ми здоровий глузд, здатний відкинути обмеженість раціоналістичного мислення й покласти надію на ірраціональні чинники, незалежні від економічної та політичної кон’юнктури. Господь перевіряє, чи здатні ми спокійно і впевнено віддати себе Йому в руки. Так само, як пророк Ілля віддавав себе і родину вдови із Сарепти у руки Божі. Так само, як апостоли, які повірили вчителеві, що Він може здійснити те, що не вкладається в рамки здорового глузду, й роздавали примножені хліби й рибу.

 

Ми, люди нового часу, маємо одну дуже підступну хворобу. Хворобу, яка проґресує, починаючи з XVIII століття, в євроатлантичній цивілізації. Ми звикли покладатися на себе, на здоровий глузд, на раціональністичне мислення і підпорядковувати цим нашим вимірам усе, що діється в світі довкола.

 

А створений Богом світ протестує! Він не вкладається в ці тісні, вузькі рамки. І тільки коли ми, виявляючи сміливість, відвагу, вириваємося за їхні межі, то розуміємо, наскільки ширший і багатогранніший світ і наскільки потужнішою за наші слабкі, боязкі людські можливості виявляється сила Божого Провидіння, здатна немічних зцілити, голодних нагодувати, а тим, хто не має надії, повернути оптимістичний погляд у майбутнє. Амінь.

(9)